Дитячі велосипеди: характеристики, типи, види

— Триколісний. Класичні дитячі триколісні велосипеди: одне колесо з педалями спереду і два ззаду. Такі велосипеди, на відміну від двоколісних, не падають, навіть стоячи нерухомо. Крім того, на них неможливо сильно розігнатися, а в конструкції можна передбачити різні спеціальні пристосування на зразок батьківського ручки (див. нижче) або захисного бампера (див. «Комплектація»). Це робить триколісні машини ідеальним варіантом для молодшої вікової групи — деякі моделі можуть застосовуватися у віці від 1 року. Втім, зустрічаються і «старші» варіанти — для дітей від 2 до 4 років. А ось після 4 років навряд чи має сенс використовувати триколісний велосипед — в цьому віці можна вже звертати увагу на двоколісні машини (див. нижче).

— Двоколісний. Двоколісні дитячі велосипеди мають таку ж конструкцію, що і дорослі велосипеди, і відрізняються перш за все меншими розмірами. Крім того, вони нерідко оснащуються бічними колесами (докладніше див. «Комплектація»), проте це не обов'язково — моделі для старших віків додаткових коліс не мають. У будь-якому випадку такий велосипед складніше в освоєнні, ніж триколісний, однак він відмінно розвиває координацію і відчуття рівноваги; при цьому багато хто з подібних машин відносяться до вікової категорії «з 2 до 4», так що почати знайомство з велосипедами можна відразу з двоколісного апарату.

— Беговел. Своєрідний гібрид дво...колісного велосипеда і самоката. На такому апараті дитина сидить верхи, як на звичайному велосипеді, однак педалей в конструкції немає, і для руху потрібно відштовхуватися ногами від землі. Це дозволяє розвивати координацію і почуття рівноваги, необхідні для їзди на двоколісних велосипедах; при цьому ризик впасти практично відсутній, оскільки ноги дитини постійно контактують з землею. Відповідно, беговел може стати в нагоді не тільки як розвага, але і як своєрідний тренажер перед велосипедом «дорослої» конструкції. Випускаються такі моделі в основному для дітей 2-4 років (див. «Вікова категорія»).

— Від 1 до 3 років. Наймолодша вікова група. До неї належать виключно триколісні велосипеди (див. «Тип»), а в конструкції часто передбачаються додаткові функції, які забезпечують безпеку і дозволяю батькам використовувати велосипед в ролі коляски. З таких функцій можна назвати, зокрема, ремені безпеки, бампер, козирок, (див. «Комплектація») і батьківську ручку (див. нижче).

— Від 2 до 4 років. У цю групу можуть входити всі 3 типи велосипедів (див. «Тип»). При цьому триколісні моделі зазвичай менше схожі на коляски і більше розраховані на самостійне пересування дитини, ніж в попередній групі; для двоколісних ж обов'язковим є наявність бокових коліс (див. «Комплектація»). А беговелы практично всі розраховані на дітей 2-4 років.

— Від 3 до 6 років. Для дітей цього віку триколісний велосипед вже стає нецікавий, а фізичний розвиток цілком дозволяє навчатися їзді на двох колесах. Відповідно, у цю категорію включені в основному двоколісні моделі (див. «Тип») з обов'язковою наявністю в комплекті постачання бокових коліс (див. «Комплектація»).

— Від 5 до 8 років. Старша вікова категорія в дитячих велосипедах більше всього схожа на дорослі моделі: сюди відносяться тільки двоколісні машини, а бічні колеса (див. «Ко...мплектація») хоча і можуть зустрічатися, однак далеко не обов'язкові.

Межі вікових груп є досить умовними, але і сильно порушувати вікові межі не рекомендується. У будь-якому випадку потрібно враховувати не тільки зазначені виробником віки, але й загальний рівень розвитку дитини. Також відзначимо, що діти певного віку можуть мати різний ріст і статура; тому при виборі варто звертати увагу не тільки на вікову групу, але й на максимальне навантаження (див. нижче)

Найбільший вага вершника, який велосипед здатний нормально винести. Цей момент безпосередньо пов'язаний з віковою групою (див. вище), проте велосипеди з однаковими рекомендаціями за віком можуть розрізнятися за максимальної навантаженні.

Само собою, перевищувати зазначену виробником навантаження не можна: навіть якщо аварія не станеться відразу, вона може відбутися в будь-який момент. А в ідеалі варто вибрати велосипед з запасом по вазі — на випадок позаштатних ситуацій, так і з урахуванням того, що дитина буде рости.

— Сталь. Досить поширений матеріал, який широко застосовується у всіх різновидах дитячих велосипедів (див. «Тип»). Маючи невисоку вартість, сталь в той самий час дуже міцна, надійна і стійка до ударів і струсів. Головним її недоліком багато вважають відносно велику вагу; проте різниця у вазі з тим же алюмінієм зазвичай не так вже й велика (особливо в порівнянні з вагою самого велосипедиста). Варто відзначити, що в дитячих велосипедах можуть застосовуватися різні марки стали, і загальна якість даного матеріалу нерідко залежить від цінової категорії машини.

— Алюміній. Сплави на основі алюмінію дуже міцні, важать небагато, а також значно менш чутливі до корозії, ніж сталь. З іншого боку, вартість таких матеріалів відчутно вище, а висока міцність далеко не завжди критична (враховуючи особливості їзди на дитячих велосипедах, особливо триколісних). Тому алюміній зустрічається рідше, хоча теж може використовуватися у всіх типах машин.

— Пластик. Пластик має відносно невелику вагу, абсолютно нечутливий до вологи і легкий в обробці — йому можна надати практично будь-яку форму і колір. При всьому цьому цей матеріал коштує недорого. З іншого боку, пластик не відрізняється міцністю, тому він використовується виключно в велосипеди для самих маленьких, в основному в триколісних моделях і біговелах (див. «Тип»).

— Дерево....Загальні характеристики дерева такі, що цей матеріал слабо підходить для класичних велосипедів — як двох-, так і триколісних — проте дуже зручний для беговелов (див. «Тип»). Дерево, навіть незабарвлене, непогано виглядає, та й на дотик цей матеріал досить приємний. З його недоліків можна згадати деяку крихкість — якщо той самий пластик від сильного удару, швидше за все, погнеться, то дерево може тріснути. Втім, пошкодити дерев'яну раму беговела все одно непросто. А ось вогкість такий виріб переносить погано, так що зберігати його потрібно в сухому місці.

— Скловолокно. Зазвичай, в даному випадку мається на увазі не чисте скловолокно, а склопластик — композитний матеріал з скляного волокна, залитого пластиковим наповнювачем. Цей матеріал помітно міцніше звичайного пластику, однак і коштує дорожче, а по загальній надійності він все ж не дотягує до сталі і алюмінію. Тому рами з скловолокна зустрічаються досить рідко, причому в основному серед беговелов (див. «Тип»).

— Магній. Магнієві сплави схожі з описаними вище алюмінієвими: вони відрізняються високою міцністю і в той самий час невеликою вагою. При цьому в порівнянні з алюмінієм такий сплав більш міцний і довговічний, важить більше, але ненабагато, а от коштує помітно дорожче — причому різницю в ціні рідко переважають згадані переваги. Як наслідок, магнієві рами особливого поширення не отримали, вони зустрічаються лише в окремих моделях двоколісних велосипедів старшої вікової групи.

Діаметр коліс велосипеда традиційно позначається в дюймах. Від цього параметра залежить загальна висота велосипеда, тому під кожну вікову категорію передбачається свій розмір коліс — відповідно із зростанням юного велосипедиста. Втім, машини одного типу і вікової групи можуть розрізнятися по діаметру коліс; особливо яскраво це виражено серед двоколісних велосипедів. У таких випадках варто врахувати такий момент: більш великі колеса краще поводяться на нерівних дорогах і дозволяють довго їхати накатом, але неохоче розганяються і вимагають більш високих зусиль на педалях; невеликі колеса — навпаки, розкручуються без особливих зусиль, але гірше тримають швидкість і більш чутливі до ямах і вибоїнах.

Триколісні велосипеди переважно мають діаметр коліс в 10 дюймів, беговелы — 12". В двоколісних моделях зустрічаються розміри 14, 16 і 18 дюймів. Колеса більшого діаметру використовуються вже не дитячі, а в підліткових велосипедах (вони в нашому каталозі винесені в один розділ з дорослими велосипедами).

Конструкція коліс, встановлених на велосипеді, та матеріали, застосовані для шини/обода.

— Гумові надувні. Колеса з надувними гумовими шинами — такі ж, як у повнорозмірних дорослих велосипедах. Такі колеса досить вимогливі до обслуговування: за їх станом потрібно стежити і при необхідності підкачувати. Крім того, навіть невеликий прокол шини робить її непридатною до застосування і потребує ремонту. З іншого боку, це найбільш прогресивна різновид коліс з точки зору робочих властивостей: вони відмінно поводяться навіть на нерівній дорозі, згладжують вібрації, забезпечують хороше зчеплення і підходять для швидкої динамічної їзди. А обслуговування надувних шин може стати для юного велосипедиста хорошим тренуванням перед переходом на підлітковий велосипед. Саме тому двоколісні моделі для старших вікових груп оснащуються в основному саме надувними шинами. Втім, цей варіант може зустрічатися і в інших різновидах, включаючи беговелы і навіть триколісні (див. «Тип»).

— Гумові. Колеса, що мають суцільну шину з гуми. На відміну від описаних вище надувних такі шини не потрібно накачувати, до того ж вони зовсім не бояться подряпин і проколів. З іншого боку, суцільні гумові колеса гірше підходять для нерівних доріг і високих навантажень. Тому зустрічаються вони в основному серед велосипеди для самих маленьких, а у віковій категорії від 5 до 8 років такі колеса взагалі не використовуються.

...— Поліуретанові. По конструкції такі колеса схожі на цілісні гумові (див. вище), вони відрізняються лише матеріалом шини — це поліуретан (синтетичний еластичний матеріал). Поліуретан помітно жорсткіше гуми, тому використовується вона в основному в триколісних велосипедах, не розрахованих на швидку їзду й нерівні дороги.

— Пластикові. Колеса, виконані повністю з пластика. Головною перевагою даного матеріалу є невисока вартість; крім того, йому можна надати практично будь-який колір. З іншого боку, пластик твердий і не дуже міцний, він не підходить для нерівних доріг і високих швидкостей. Тому такі колеса використовуються тільки в триколісних велосипедах і деяких біговелах (див. «Тип»).

— Пластикові з гумою. Кілька поліпшена версія описаних вище пластикових коліс. Твердий пластик в даному випадку доповнено своєрідним аналогом шини — вузькою гумовою смужкою по колу обода, там, де колесо стикається з землею при їзді. Це дозволяє дещо пом'якшити вібрації, що неминуче виникають навіть при їзді по рівному асфальту, проте цим відмінності таких коліс від чисто пластикових, по суті, і вичерпуються — пластик з гумою також застосовується тільки в триколісних велосипедах, де колеса не розраховані на значні навантаження.

Тип переднього гальма, передбаченого у велосипеді — якщо такий гальма взагалі є (їм оснащуються в основному двоколісні моделі старшої вікової групи).

— Обідний механічний. Такий тормоз працює за рахунок притиснення колодок до обода колеса, а зусилля на колодки передається з ручки через механічну тягу в вигляді троса. Це найбільш проста, недорога і в той же час досить ефективна різновид гальм.

— Дисковий. Дискові гальма також використовують механічну тягу (див. вище), проте колодки в них притискаються не до обіду, а до спеціального гальмівного диска. Вони значно потужніше, ніж обідні, до того ж працюють навіть при викривленому ободі, однак більш складні і дорогі. Тому даний варіант зустрічається в основному в найбільш прогресивних двоколісних велосипедах старшої вікової групи.

Тип гальма, встановленого на заднє колесо (колеса) велосипеда.

— Педальний. Варіант, який застосовується в основному в двоколісних моделях (див. «Тип»). Для того, щоб загальмувати, потрібно натиснути на педалі у зворотному напрямку; саме гальмування забезпечують колодки всередині задньої втулки. Педальні гальма прості, недорогі, не вимагають обслуговування і достатньо надійні, завдяки чому надзвичайно популярні в дитячих велосипедах. Їх головним недоліком є те, що при спадании ланцюга велосипед позбавляється заднього гальма; проте вірогідність подібного не так висока, щоб цей момент був критичний.

— Обідний механічний. Гальма у вигляді пари колодок, які після натискання ручки притискаються до обода колеса; зусилля від ручки передається за рахунок механічної тяги в вигляді троса (звідси і назва). Такі гальма, на відміну від описаних вище педальных, працюють навіть з злетіла ланцюгом. В той же час вони складніше, дорожче і вимагають періодичного обслуговування, через що зустрічаються рідко, в основному в досить прогресивних моделях старшої вікової категорії.

— Критичний втулковий. Різновид гальм, поєднує риси двох вищеописаних типів: колодки розташовуються усередині барабана в задній втулці (як у педальных), однак гальмівне зусилля на них передається не з педалей через ланцюг, а з ручки на кермі через трос (як у ободних механічних). Завдяки цьому такі гальма можна встановлювати на беговелы (див. «Тип»), де педалі відсутні за визначенням; фактично т...ригерні втулкові системи і були створені спеціально для беговелов.

— Педальний і обідний. Велосипеди, оснащені одночасно і педальним, і ободним заднім гальмом. Детальніше про кожну з цих різновидів див. вище.; а їх поєднання застосовується для того, щоб підвищити ефективність і безпеку гальмування. Так, велосипеда з таким оснащенням не страшна слетевшая ланцюг: педальний гальма при цьому вийде з ладу, однак обідний залишиться працездатною. А одночасне застосування двох гальм може стати в нагоді для екстреної зупинки. З іншого боку, подібне поєднання помітно позначається на ціні велосипеда, притому що на практиці воно необхідне не так часто. Тому даний варіант особливого поширення не отримав.

— Дисковий. Гальма у вигляді пари колодок, які після натискання на ручку притискаються до спеціального диска, закріпленого на втулці колеса. Зусилля з ручки на колодки при цьому передається через механічну тягу, як і в ободних механічних. Однак дискові гальма вважаються більш прогресивними — вони потужніші, ефективніше, не так чутливі до забруднень та викривленням обода. З іншого боку, такі системи складніше і дорожче ободних, через що використовуються вкрай рідко — в основному у висококласних двоколісних велосипедах старшої вікової категорії.

— Ручник. Різновид гальма, застосовується виключно в триколісних велосипедах. Має вигляд важеля, встановленого зазвичай збоку від сидіння; при піднятті цього важеля на задні колеса опускаються спеціальні стопори. Зазначимо, що триколісні велосипеди не розраховані на великі швидкості, а для гальмування в них буває досить сповільнити рух ніг на педалях. У світлі цього ручне гальмо передбачається швидше «на всяк випадок», ніж для регулярного використання; в деяких моделях він може використовуватися як гальмо.

— Батьківський. Варіант, який застосовується в триколісних велосипедах наймолодшої вікової групи, оснащених батьківською ручкою (див. нижче). Згідно з назвою, в таких моделях гальмом керує батько, провідний велосипед — наприклад, натискаючи спеціальний важіль на батьківській ручці.

Довга ручка, встановлювана на триколісні велосипеди (див. «Тип») за спиною дитини — з таким розрахунком, щоб доросла людина могла з комфортом триматися за неї, стоячи поруч. Таким чином, батьки можуть до певної міри контролювати рух дитини, зупиняти його в потрібний момент або навпаки, підштовхувати, або навіть везти малюка, як у візку. А в багатьох моделях батьківські ручки ще й пов'язані з кермом спеціальними тягами, завдяки чому можна з легкістю повертати машину, куди потрібно.

Можливість заблокувати переднє колесо велосипеда в прямому положенні. Ця функція зустрічається виключно в триколісних моделях (див. «Тип») з батьківською ручкою (див. вище): при заблокованому кермі велосипеда практично перетворюється в коляску, і управляє ним тільки батько. Особливості блокування можуть відрізнятися від моделі до моделі: в одних машинах кермо також фіксується нерухомо, в інших — дитина може його повертати, однак це не впливає на положення колеса.

Спеціальна підставка, на яку дитина може поставити ноги, сидячи на велосипеді. Зустрічається виключно в триколісних моделях (див. «Тип»), оснащених батьківською ручкою (див. вище), і є ще однією «колясочної» функцією: коли машину штовхає батько, тримати ноги на педалях малюкові незручно, а іноді й небезпечно. не плутайте цю функцію з підніжкою велосипеда, яка дозволяє поставити байк самостійно без упору.

Можливість «відключити» педалі від колеса — з таким розрахунком, щоб вони не оберталися під час руху велосипеда. Дана функція зустрічається в триколісних моделях (див. «Тип») і стане в нагоді при використанні в ролі коляски — усувається ризик того, що ноги малюка зачеплять обертаються педалі (а це може бути чревате ударами і навіть травмами).

— Бічні колеса. Додаткові виносні колеса, що встановлюються по обидва боки від велосипеда, зазвичай в районі задньої осі. Зустрічаються виключно в двоколісних моделях (див. «Тип»). Головне їх призначення — страховка початківців велосипедистів, що не вміють ще тримати рівновагу: велосипед не падає на бік, навіть коли стоїть нерухомо, і можна тренуватися в їзді, не боячись «аварій» і ударів. При цьому бічні колеса зазвичай робляться знімними, так що коли дитина придбає необхідні навички для їзди класичним способом, їх можна зняти.

— Крила. Захисні пристосування у вигляді вигнутих пластин над колесами велосипеда; також використовується назва «щитки». Основне призначення крил — захищати велосипедиста і оточуючих людей від бризок і бруду, що летять з коліс під час їзди. Це може дуже стати в нагоді, наприклад, в сиру погоду після дощу.

— Багажник. Пристосування для перевезення на велосипеді різних вантажів, що знаходиться за сідлом. В триколісних моделях (див. «Тип») багажник найчастіше являє собою пластиковий лоток, в якому можна везти, наприклад, улюблені іграшки малюка. В двоколісних зазвичай використовується платформа з затиском для закріплення перевезеного вантажу (хоча є і виключення, аж до закритого кофра). Варто зазначити, що використовувати багажник для перевезення пасажирів не рекомендується: це небезпечно і загрожує поломками.

— ...f="/ua/list/604/pr-9561/">Корзина на кермі. Як і багажник (див. вище), корзина на кермі призначена для перевезення різних вантажів. Відрізняється вона, крім розміщення, ще й конструкцією: являє собою досить глибоку ємність і може комплектуватись кришкою. Зустрічається як серед двох-, так і серед триколісних машин (див. «Тип»); у деяких моделях кошика робляться знімними.

— Сумка для речей. Наявність в конструкції велосипеда власної сумочки для перевезення дрібних речей. Головною відмінністю від багажника і кошика на кермі (див. вище) є конструкція: сумка виконується з м'якої тканини і має застібку. В двоколісних моделях (див. «Тип») зазвичай вона розташовується на кермі, а в триколісних — на батьківській ручці (див. вище).

— Захисний бампер. Захисне пристосування у вигляді поручня, розташованого навколо сідла: дитина може триматись за бампер руками, крім того, ця функція значно знижує ризик впасти з велосипеда. Встановлюється виключно на триколісні машини (див. «Тип»).

— Ремені безпеки. Цей елемент оснащення встановлюється на триколісні велосипеди (див. «Тип»), призначені для самих маленьких: ремені безпеки надійно фіксують малюка на сидіння, не дозволяючи йому впасти з велосипеда — що особливо важливо, якщо машину щастить дорослий за батьківську ручку (див. вище).

— Захисний козирок. Пристосування, розташоване над головою малюка і призначений для захисту від прямого сонячного світла (щоб уникнути теплових ударів), а в деяких моделях — ще й від дощу. Встановлюється виключно на триколісні велосипеди (див. «Тип»). Конструкція захисного козирка може бути різною: навіс, парасольку або навіть складаний капюшон зразок тих, що зустрічаються у колясках.

— Дзеркала заднього виду. Спеціальні дзеркала, що встановлюються на кермі і дозволяють дитині бачити, що відбувається за спиною, не повертаючи голови. Таких дзеркал може бути одне або два (одне дзеркало стандартно встановлюється зліва). Дана функція забезпечує додаткову безпеку їзди і привчає малюка постійно дивитися «по дзеркалах» — цей навик може виявитися вельми корисним в майбутньому при навчанні їзді на «дорослому» транспорті зразок машини або мотоцикла.

— Сигнал/дзвінок. Наявність дзвінка або іншого звукового сигналу, що поставляється разом з велосипедом. Зустрічається у всіх типах машин (див. вище), правда, конкретне призначення в окремих випадках розрізняється. Так, в двоколісних моделях сигнал часто робиться у вигляді дзвінка і призначений для попередження оточуючих, які інакше можуть вчасно не помітити велосипедиста. А ось в триколісних зазвичай встановлюється клаксон, який може грати ще і роль додаткового розваги для дитини. У будь-якому випадку, купівля моделі з дзвінком/сигналом позбавить Вас від клопоту з його самостійному пошуку та встановлення.

— Підніжка. Додаткова опора у вигляді розкладний «ноги», що застосовується в двоколісних велосипедах. Розкривши таку опору, можна поставити велосипед вертикально, не спираючи його на навколишні предмети ніби стовпи, огорожі і т. п. А на час їзди підніжка компактно складається і не заважає руху.

— Ігрова панель. Застосовується в триколісних велосипедах (див. «Тип»). Головне призначення ігрової панелі — забезпечити малюкові додаткове розвага. А ось виконання її буває різним: це можуть бути іграшки, розміщені прямо на кермі, кнопки і перемикачі зі звуковими сигналами, стрілки, що імітують приладову панель мотоцикла і т. п.