Мангали й барбекю: характеристики, типи, види

Крім класичних мангалів, грилів-барбекю і коптилень, в наш час у продажу можна зустріти і специфічніші варіації подібних пристроїв. Наприклад, похідні мангали мають максимально спрощену конструкцію – для зниження ваги і габаритів. Стаціонарні грилі можуть робитися не тільки металевими, але і керамічними; особливий різновид являють собою також грилі-вогнища. В окремих моделях поєднується функціонал відразу декількох приладів для готування; характерні приклади — мангали-грилі і грилі з коптильнею. А з більш специфічних пристроїв варто згадати насамперед тандири, печі для казана і сковороди-мангали. Ось докладніший опис кожного з цих різновидів:

— Мангал. В даному разі маються на увазі повнорозмірні мангали — тобто пристрої у вигляді прямокутної ємності для вугілля, стінки якої можна використовувати для встановлення шампурів. У наш час подібні моделі надзвичайно популярні; пов'язано це не тільки зі сформованими в суспільстві кулінарними традиціями, а й з практичністю і універсальністю самих мангалів. Наприклад, місткість і конструкція (див. нижче) у них може бути різною — від нев...еликих розбірних моделей до великих стаціонарних пристосувань на кілька десятків шампурів. Для встановлення шампурів зазвичай передбачаються спеціальні виїмки, які дають змогу надійно утримувати шампур в заданому положенні, а в деяких моделях — ще й змінювати висоту встановлення. Крім того, з такими пристосуваннями можна застосовувати і Інший інвентар для готування — наприклад, знімну решітку або навіть кухонний посуд на спеціальній підставці (хоча для традиційного мангала решітку доведеться купувати окремо; якщо вона входить до комплекту — виріб належить вже до мангалів-грилів, див. нижче). А закрита конструкція дає змогу (при дотриманні найпростіших правил безпеки) не боятися забруднення або пожежі, що дає досить великі можливості по встановленню. Наприклад, мангал можна використовувати у дворі приватного будинку або дачі, на природі, на відкритому майданчику кафе або навіть всередині приміщення (зрозуміло, при наявності ефективної вентиляції).

– Похідний мангал. Максимально мінімалістичний різновид мангалів (див. вище), створений в розрахунку на максимальну зручність в перенесенні. Більшість подібних моделей не мають топки як такої і являють собою підставки, що дають змогу розмістити шампури або решітку над вугіллям від багаття. Найпростіший варіант такої підставки – дві П-подібні деталі, які при встановленні заглиблюються ніжками в землю; подібна конструкція дещо ускладнює використання, зате дає змогу вибирати практично будь-яку відстань між підставками, до того ж вона максимально проста і компактна. Прогресивніший різновид похідних моделей – прямокутні рамки-підставки для шампурів, що мають фіксований розмір і здатні стійко стояти і без заглиблення ніжок в землю. Зустрічаються і специфічніші варіанти – наприклад, вироби зі змінними лотками для вугілля. Однак в будь-якому разі похідні мангали, з одного боку, менш зручні і функціональні у використанні, ніж звичайні, з іншого – мають значно меншу вагу і габарити, особливо в складеному вигляді.

– Гриль (барбекю). Пристосування для смаження м'яса та інших продуктів на решітці, яка є обов'язковим елементом оснащення. Частково гриль-барбекю – це американський аналог мангала: саме такі прилади традиційно використовуються в США для приготування їжі на відкритому повітрі під час свят, пікніків тощо. Однак цим справа не обмежується: сучасні грилі досить різноманітні за функціоналом і в цілому універсальніші, ніж мангали. Так, якщо мангал за визначенням використовує тільки тверде паливо, то гриль може бути також газовим або електричним (див. «Паливо (джерело)»). Крім того, при використанні гриля не потрібно нікуди нанизувати продукти — досить покласти їх на решітку; це спрощує процес і дає змогу готувати більше різноманітних страв, ніж за допомогою шампурів.

— Коптильня. Пристосування для оброблення продуктів методом гарячого копчення. Класична коптильня являє собою закриту камеру, в нижню частину якої закладаються тріски або спеціальна стружка для створення диму, а в верхню — оброблювані продукти. Тріски/стружка найчастіше є і паливом, проте зустрічаються моделі, де основне нагрівання йде від газу або електрики, а дерев'яний наповнювач грає лише роль джерела диму. У конструкції коптилень можуть передбачатися різні особливості, що забезпечують додаткову зручність і/або ефективність: гідрозатвор для щільного прилягання кришки, термометр для контролю режиму роботи, патрубок для підключення димохідного шланга тощо. А в професійній сфері можна зустріти більш специфічний різновид коптилень — свого роду «генератори диму» для стаціонарних духових шаф. Таке пристосування встановлюється в робочу камеру і забезпечує тільки дим; за інші умови (температура, вологість) відповідає вже духовка.

– Керамічний гриль. Особливий різновид грилів (див. вище): корпуси таких пристроїв виконуються не з металу, а зі спеціальної жароміцної кераміки. Фактично такі пристрої являють собою сучасну інтерпретацію японської печі «камадо» (і іноді навіть називаються грилями-камадо); всі вони за визначенням використовують тверде паливо. Керамічний корпус обходиться помітно дорожче традиційного металевого, та й вага його виходить значною; однак це компенсується цілим рядом переваг. Основна з них полягає в тому, що кераміка відмінно утримує тепло і вологу. Це не тільки надає особливого аромату і смаку продуктам, що готуються в таких грилях, але також помітно розширює можливості по готуванню: кількість страв, які можна приготувати з використанням камадо, обчислюється сотнями. Товсті керамічні стінки не тільки добре накопичують тепло, але і мають відносно низьку теплопровідність, що сприяє безпеці у використанні; крім того, цей матеріал дуже простий в очищенні і догляді, а також довговічний. З недоліків кераміки, крім ціни, можна відзначити чутливість до ударів (хоча для пошкодження такого корпусу удар повинен бути досить сильним).

– Мангал-гриль. Пристосування, придатні до використання і в форматі мангала, і в форматі гриля. Детальніше про те і інше див. вище; а подібні комбіновані моделі в більшості варіантів являють собою мангали, укомплектовані решітками для застосування в ролі гриля. Працюють вони тільки на твердому паливі. Мангали-грилі досить різноманітні за ціновою категорією, місткості і формату застосування, проте в цілому в наш час вони популярністю не користуються: більшості користувачів зручніше вибрати традиційний мангал і при необхідності — докупити до нього решітку.

– Гриль з коптильнею. Пристосування, що поєднують в собі функціонал як гриля-барбекю, так і коптильні (про те і інше див. вище). Відмінною особливістю таких моделей є топка з щільною кришкою, нерідко вбудованою (відкидною): для роботи в форматі коптильні кришка закривається, при використанні в форматі гриля — відкривається. А багато грилів з коптильнею мають відразу два, а то і три окремих робочих відсіки, що дає змогу використовувати їх для одночасного готування в декількох форматах. Пристрої з цієї категорії використовують тільки тверде паливо.

– Гриль-вогнище. Ще один специфічний різновид грилів на твердому паливі. Топка такого гриля має характерну форму: широку зверху і таку, що помітно звужується донизу, що нагадує перевернутий конус або піраміду. Робоча поверхня – плита для смаження – прикриває топку зверху по краях, залишаючи в середині відносно невеликий отвір для виходу диму. При горінні палива температура плити для смаження виходить найвищою біля отвору і трохи нижче — по краях; це, зокрема, дає можливість готувати відразу кілька страв з різним температурним режимом. Пересуваючи дрова в топці, можна додатково регулювати інтенсивність нагрівання різних ділянок плити; а на центральний отвір можна встановити решітку і використовувати його як нагрівач для сковороди, каструлі, чайника тощо. Грилі-вогнища досить дорогі, проте функціональні, практичні і прості у використанні. До того ж багато з них мають стильний зовнішній вигляд і можуть служити ще й елементом декору для двору в приватному будинку, літнього майданчика кафе тощо.

– Тандир. Особливий різновид печі, відомий насамперед по кухні Середньої Азії, проте застосовується і в інших регіонах. Сучасні тандири, представлені на споживчому ринку, багато в чому схожі з оригінальними печами цього типу: вони мають глечикоподібну форму, вертикальне компонування і товсті стінки, а працюють виключно на твердому паливі. Перед початком роботи тандир протоплюється, потім в нього завантажуються продукти, і приготування відбувається в основному за рахунок тепла, накопиченого стінками. При цьому велика товщина стінок в поєднанні з термоізолюючим зовнішнім покриттям забезпечують високу ефективність і можливість готування великих об'ємів страв на одній закладці палива. Серед найпопулярніших способів застосування тандирів – випічка хліба та інших виробів з тіста вельми оригінальним способом: заготовки приліплюються прямо до розігрітих внутрішніх стінок печі, попередньо очищених від золи і скроплених водою. Однак цим справа не обмежується: подібні печі можуть використовуватися також для смаження (в тому числі шашлику), копчення продуктів, приготування сухофруктів тощо. Крім того, сучасні тандири зазвичай мають цікаве оформлення і можуть стати оригінальним елементом зовнішнього декору.

– Піч для казана. Спеціалізовані пристосування, призначені для використання з казанами — в основному так званими татарськими, що мають напівсферичну форму (з невеликим плоским дном або зовсім без такого дна). Піч для казана зазвичай являє собою топку круглої форми на підставці; зверху на цю топку ставиться казан, а збоку зазвичай виконуються дверцята або отвір для завантаження дров, вилучення золи та інших подібних задач.
В цілому подібні пристрої мають досить вузьку спеціалізацію, тому зустрічаються в наш час порівняно рідко. Також відзначимо, що піч для казана може випускатися як доповнення до іншого пристрою (зазвичай мангалу); докладніше див. «Комплектація».

– Сковорода-мангал. По суті – особливий різновид сковорід, призначений для використання на багатті. Сковорода-мангал являє собою робочу поверхню, зазвичай досить велику (від 40 см і більше), доповнену бортиком і встановлену на жаростійких ніжках. При готуванні така поверхня встановлюється прямо над багаттям, а бортик не дає змогу рідини стікати зі сковороди і потрапляти в полум'я. Таким чином, подібні пристосування дають досить великі можливості з готування – зокрема, вони дають змогу смажити і тушкувати страви в підливі, що недоступно при використанні решітки або шампурів. Водночас сковороди-мангали досить громіздкі і найчастіше розраховані на постійне застосування на одному місці; для туристичної кухні краще підійде спеціальний туристичний посуд в поєднанні з пальником, похідним мангалом тощо.

Тип палива або джерело нагрівання, що використовується пристроєм.

Крім традиційного твердого палива (дрова/вугілля), в якості пального для готування їжі може застосовуватися газ, а деякі пристрої використовують електронагрівач. Ось ключові особливості кожного з цих варіантів:

– Дрова/вугілля (тверде паливо). Традиційний тип пального, що залишається в наш час найпоширенішим практично у всіх видах пристосувань для готування (крім грилів-барбекю — см. «Тип»). А мангали всіх видів, тандири, керамічні грилі і грилі-вогнища використовують таке паливо за визначенням. Дрова і вугілля не потребують ні складних систем подачі палива, ні підключення до газової магістралі або електромережі; при цьому в багатьох моделях вони дають змогу готувати страви з характерним ароматом — «з димком». А трудомісткість самого процесу (необхідно розпалити дрова, стежити за станом вугілля або полум'я, в разі потреби підкидати паливо тощо) багато хто вважає не стільки недоліком, скільки характерною особливістю, а то і перевагою — приготування їжі перетворюється з рутинної задачі на цілий ритуал. Також до переваг даного варіанту можна віднести те, що іноді пальне буквально валяється під ногами — наприклад, при виїзді на пікнік в ліс набрати дров для мангала зазвичай не становить труднощів. До однозначних недоліків твердого палива можна віднести перш за все складність в управлінні...інтенсивністю нагрівання. Крім того, використовувати таке паливо можна тільки на відкритому повітрі, в крайньому випадку — в спеціальному приміщенні з потужною витяжкою.
Окремо відзначимо, що деякі пристрої з даної категорії розраховані тільки на вугілля і не допускають застосування дрів. Цей момент не завадить уточнити перед покупкою.

— Газ. Як правило, мова йде про газ в балонах, хоча деякі пристрої допускають і підключення до магістралі. У будь-якому разі це варіант, застосовуваний в основному в грилях-барбекю (див. «Тип») - багато хто вважає газ чи не ідеальним видом палива для таких пристроїв. Наприклад, вмикання і вимикання нагрівання в газових грилях відбувається миттєво, те ж стосується регулювання інтенсивності; до того ж це регулювання може здійснюватися з досить високою точністю. У конструкції можна передбачити різні додаткові функції — термостат, таймер вимикання і навіть автоматичні програми готування. При згорянні газу не утворюється дим, так що багато грилів з даної категорії можна застосовувати навіть в приміщеннях. Правда, з цієї ж причини страви, приготовані на газовому грилі, майже не мають характерного димного присмаку — однак при бажанні це можна виправити харчовими добавками. А деякі вважають таке готування ще й більш здоровим – що, в принципі, не позбавлене підстав: при згорянні деревини можуть утворюватися шкідливі для здоров'я речовини, тоді як газ в цьому плані повністю безпечний. Однозначними ж недоліками подібних пристроїв можна назвати досить складну конструкцію і, відповідно, високу вартість. Крім того, якщо дрова при виїзді на природу можна набрати прямо на місці, то газом в будь-якому разі доведеться запасатися заздалегідь – а коштує він помітно дорожче твердого палива.
Крім грилів, газове нагрівання можна також зустріти в деяких коптильнях – воно дає змогу точно регулювати режим і звести до мінімуму витрату тріски (вона працює лише як джерело диму, а не як паливо).

— Електрика. Ще один варіант, застосовуваний майже виключно в грилях – в основному стаціонарної конструкції. Таке джерело нагрівання вважається навіть більш практичним і зручним, ніж газ, і однозначно — безпечнішим. Крім того, з електронагрівачами простіше застосовувати додаткові функції на зразок термостата, таймера вимикання тощо; та й в цілому конструкція виходить більш простою і недорогою, ніж при використанні газу. А використовувати такі грилі можна навіть в закритих приміщеннях з відносно слабкою вентиляцією, в тому числі звичайних домашніх кухнях. Основний недолік даного варіанту – необхідність підключення до мережі (автономні джерела живлення, на зразок автомобільних бортмереж, для електрогрилів підходять погано через досить високу споживану потужність). Відповідно, електричні нагрівачі обмежені застосуванням «поблизу від цивілізації» – у дворі приватного будинку або дачі, на території кафе або бази відпочинку тощо.
Також відзначимо, що, аналогічно газу, даний спосіб нагрівання може застосовуватися і в коптильнях. Міркування тут аналогічні: електронагрівання полегшує точне регулювання режиму роботи і зменшує витрату тріски (вона витрачається тільки на вироблення диму).

— Розбірна. У дану категорію віднесені мангали та інші пристосування, які для транспортування розбираються на окремі частини — відповідно, при встановленні в робоче положення ці частини потрібно зібрати назад. Вони менш зручні в розбиранні та складанні, ніж складані, проте значно компактніші.

— Складана. До складаних відносять пристосування, конструкція яких при згортанні в похідне положення не розбирається на частини, а складається. Однак може містити і знімні деталі, але сама конструкція саме складана. Конкретне компонування подібних моделей може бути різним: підставка у вигляді літери Х, у верхню частину якої ставиться коробка для вугілля (або сама конструкція відіграє роль такої коробки), валізка, що розкривається і встановлюється на підставку тощо.

— Стаціонарна. Стаціонарна конструкція не передбачає розбирання і розрахована на «домашній» формат використання. З іншого боку, відсутність обмежень щодо портативності дало змогу зробити такі моделі досить прогресивними: вони можуть мати велику висоту, що позбавить користувача від необхідності нахилятися, високу потужність і місткість, велику кількість додаткових можливостей. А багато моделей мають пару коліс, що дають можливість перевозити мангал, скажімо, з сараю на «польову кухню».

— Вбудована. Пристрої, що розраховані на вбудовування в кухонний г...арнітур, стільницю тощо і не припускають самостійного встановлення. По суті, є особливим різновидом описаних вище стаціонарних моделей: не передбачають «похідного» застосування і частих переміщень з місця на місце, навіть якщо встановити виріб на візок з колесами. Крім того, більшість пристроїв з даної категорії являють собою газові грилі (див. «Паливо (джерело)»), що допускають постійне підключення до газової магістралі. У будь-якому разі вбудований пристрій може стати гарним варіантом при оснащенні стаціонарної зони барбекю – у дворі під навісом, на кухні кафе/ресторану тощо.

— Настільна. Досить рідкісний варіант, що зустрічається переважно серед грилів-барбекю з газовим або електричним нагрівачем (див. «Паливо»). Подібні моделі мають невеликі розміри, які дають змогу як ставити пристрій на будь-який стіл, що підходить, так і переносити з місця на місце без додаткових дій (не розбираючи і не складаючи). Водночас для застосування на природі такі пристрої підходять погано, основне їхнє призначення – двір приватного будинку, а то й звичайна кухня. Багато настільних пристроїв майже не відрізняються від кухонних електрогрилів.

Кількість «посадкових місць» під окремі шампури, передбачена в конструкції.

Даний параметр вказується тільки для тих моделей, які мають характерні виїмки для розміщення шампурів; якщо такі виїмки відсутні, то фактична місткість буде прямо залежати від розмірів робочої поверхні (див. нижче). Що стосується конкретної кількості, то найбільшою популярністю в наш час користуються два варіанти – на 6 – 7 шампурів і на 10 шампурів і більше: перший варіант оптимально підходить для сімейного пікніка або невеликої компанії, другий буде корисним на великих заходах і в професійному використанні. Вироби на 8 – 9 шампурів зустрічаються порівняно рідко, а мініатюрні моделі на 5 місць і менше – ще рідше.

Кількість окремих пальників або конфорок в мангалі (точніше, грилі-барбекю — див. «Тип»), що працює на газу.

Наявність декількох пальників дає додаткові можливості щодо регулювання нагріву. Приміром, якщо зайнята не вся робоча поверхня, частина пальників можна не включати, економлячи газ; виставивши різну інтенсивність нагріву, можна смажити одночасно різні продукти і т. ін. Чим більше пальників — тим, зазвичай, простіше таке регулювання і вище ціна гриля.

Номінальна потужність пальників (конфорок) в газовому грилі (див. «Паливо (джерело)»). У моделях з декількома пальниками враховується сумарний показник.

Інтенсивність нагрівання практично у всіх газових грилях можна регулювати; тому в якості номінальної зазвичай вказують максимальну теплову потужність. Загалом даний показник при виборі має швидше довідкове, ніж практичне значення. Річ у тім, що виробники першопочатково підбирають потужність пальників з урахуванням місткості і загального призначення гриля — щоб він міг успішно справлятися зі своїми задачами. Так що необхідність уточнити робочу потужність виникає в основному в специфічних ситуаціях — наприклад, якщо планується готувати за рецептами, що потребують дуже високої інтенсивності нагрівання.

Додатковий пальник, розташований збоку від основної робочої поверхні.

Практично всі моделі з даною функцією належать до грилів-барбекю стаціонарної конструкції (див. вище), що працюють на газу (див. «Паливо (джерело)»). Додатковий пальник у таких моделях фактично являє собою конфорку – на зразок тих, що застосовуються в звичайних кухонних плитах. Таке оснащення дає змогу не тільки смажити продукти на решітці гриля, але і використовувати з пристроєм звичайний кухонний посуд — сковороди, каструлі, чайники тощо. Крім того, в більшості моделей боковий пальник оснащується захисною кришкою і в закритому положенні виконує ще й функцію підставки для продуктів (див. «Комплектація»).

Підкреслимо, що додаткова топка, наявна в багатьох грилях з коптильнею (див. «Тип»), в даному разі боковим пальником не вважається.

Потужність додаткового бокового пальника (див. вище), передбаченого в пристрої.

Вища потужність дає змогу ефективно справлятися з великими об'ємами готування і зменшує час нагрівання продуктів до потрібних температур; з іншого боку, від даного параметра безпосередньо залежить витрата палива. Вибирати ж за конкретним значенням варто з урахуванням того, для яких цілей доведеться використовувати додатковий пальник; докладні рекомендації з цього приводу можна знайти в спеціальних джерелах.

Інфрачервоними пальниками оснащуються виключно Грилі-барбекю(див. Найчастіше такі пристрої працюють на газу (див. «паливо»), проте зустрічаються і рішення на твердому паливі. Також відзначимо, що інфрачервоний принцип може використовувати будь-яка з штатних пальників-основна, бічна( див. "додаткова пальник"), задня; цей момент також варто уточнити окремо.

У будь-якому випадку принцип дії ІЧ-нагрівачів полягає в тому, що полум'я від газу або твердого палива розжарює до червоного пластину з особливого матеріалу (зазвичай жароміцної кераміки), що знаходиться під робочою поверхнею. Таким чином, прожарювання продуктів здійснюється за рахунок інфрачервоного (теплового) випромінювання від пластини. За заявою виробників, це дає ряд переваг над традиційним форматом готування (коли нагрів забезпечується в основному за рахунок гарячого повітря від полум'я). По-перше, і початковий нагрів, і готування прискорюються в рази. По-друге, ІЧ-випромінювання практично не сушить продукти-так що готові страви виходять соковитими. По-третє, витрата газу виходить помітно нижче, ніж при використанні класичних пальників.

Відзначимо, що аналогічний принцип — прожарювання за рахунок теплового випромінювання — використовується при готуванні на відкритому вугіллі в традиційному мангалі та інших подібних пристроях. Однак ІЧ-пальники і тут мають кілька переваг. Так, вони забезпечують максимально ефективний і рівномірний нагрів; а якщо гриль з ІЧ-нагрі...вачем працює на газу (а таких більшість) — то інтенсивність нагріву можна ще й з легкістю регулювати. Друга важлива перевага ІЧ-пальників перед вугіллям полягає в тому, що на інгредієнти не потрапляє дим і інші продукти згоряння, які можуть містити шкідливі речовини; так що така готування виходить ще й більш здоровою. При цьому краплі жиру, овочевого соку і т.п., що потрапляють на нагрівач, випаровуються і надають продуктам характерний димний присмак, так що готові страви не сильно відрізняються від страв на вугіллі. А чистити пластину нагрівача помітно простіше, ніж топку мангала.

Різні додаткові функції, передбачені в пристрої. Це можуть бути функції, пов'язані безпосередньо з приготуванням їжі (регулювання висоти решітки / шампурів, термометр, авторожен), певні особливості конструкції (додаткова робоча поверхня, кришка, місце для дров/балона, навіс), а також спеціальні можливості, що спрощують роботу з пристроєм (електропідпал, система очищення днища від золи) або переміщення з місця на місце (колеса для транспортування, трансформація у валізу). Ось докладний опис кожного з цих варіантів:

– Регулювання висоти решітки / шампурів. Від висоти решітки або шампурів над вугіллям безпосередньо залежить інтенсивність нагрівання. Відповідно, дана функція дає змогу змінювати цю інтенсивність під особливості ситуації. Наприклад, над «свіжим» вугіллям шампури можна встановити вище, а коли частина вугілля перегорить і жар ослабне — опустити вниз, підтримуючи режим готування. Інший варіант застосування цього регулювання – одночасне готування різних продуктів, що потребують різної інтенсивності жару.
В мангалах (див. «Тип») дана особливість зазвичай реалізується за рахунок набору прорізів під шампури, що мають різну глибину. Як правило, є два набори прорізів – «звич...айні» і глибокі; відповідно, вибираючи те чи інше посадкове місце, можна змінювати висоту шампура. Аналогічний спосіб застосовується і в грилях: в конструкції передбачається кілька (два або більше) комплектів напрямних під решітку, на різній висоті.

– Дод. робоча поверхня. Функція, що зустрічається в основному в грилях-барбекю (див. «Тип»). Додаткова робоча поверхня в таких пристроях має вигляд невеликої решітки, встановленої над основною решіткою – зазвичай на висоті близько 10-20 см. Жар від нагрівача на такій висоті виходить досить слабким, проте його цілком вистачає для того, щоб не давати вмісту верхньої решітки остигати. Таким чином, дана особливість забезпечує зручність в деяких ситуаціях. Наприклад, в процесі смаження великої кількості продуктів на додаткову поверхню можна викладати готові шматки м'яса, овочів тощо: ці шматки будуть залишатися теплими завдяки теплу від нагрівача, а на основній решітці звільниться місце.

— Кришка. Кришка, що прикриває робочу зону пристрою, може виконувати різні функції. Втім, найчастіше вона призначається для того, щоб створювати «ефект духовки», утримуючи гаряче повітря — це прискорює приготування, а для деяких рецептів і взагалі є обов'язковою умовою. При копченні також потрібен закритий простір; однак відзначимо, що далеко не всяка коптильня оснащується саме кришкою — багато таких пристроїв мають вертикальне компонування і закриваються за допомогою бічних дверцят.
Відносно інших різновидів пристроїв для готування (див. «Тип») варто відзначити, що кришка є обов'язковим елементом оснащення для тандирів, керамічних грилів і грилів з коптильнею. Серед звичайних грилів-барбекю дана функція також вельми популярна, а ось в мангалах вона майже не зустрічається (за одиничними винятками).

— Термометр. Термометр зустрічається в основному в моделях, оснащених кришкою( див. вище): він дає змогу контролювати температуру під кришкою, не відкриваючи її зайвий раз і не порушуючи режим готування.

- Авторожен. Рожен (штир для нанизування продуктів, що готуються), що має привід від електродвигуна і здатний при роботі повертатися автоматично. Обертання необхідно для рівномірного прожарювання вмісту; а дана функція позбавляє від необхідності стежити за роженом і повертати його вручну. З іншого боку, для роботи приводу потрібне зовнішнє живлення; додаткове оснащення помітно позначається на ціні пристрою; а рожен, сам по собі, помітно збільшує габарити. Тому авторожнами в наш час оснащуються в основному прогресивні грилі-барбекю (див. «Тип») стаціонарної та вбудованої конструкції.
Відзначимо також, що електропривід для повороту шампурів, який зустрічається в деяких мангалах, автороженом в даному випадку не вважається.

– Електропідпал. Система підпалу газу за рахунок електричної іскри. Детальніше про газові моделі див. «Паливо (джерело)»); дана ж функція помітно спрощує розпалювання полум'я — вона дає змогу обійтися без сірників або іншого зовнішнього джерела вогню. Відзначимо, що для роботи електропідпалу може знадобитися зовнішнє живлення, хоча в компактних переносних пристроях нерідко використовуються п'єзоелементи, що спрацьовують за рахунок сили натискання кнопки. Ці подробиці варто уточнювати окремо.

– Місце для дров / балона. Окреме місце для твердого палива або газового балона. Як правило, має вигляд полиці, лотка або навіть ящика, що закривається, під основною жаровнею. Ця особливість спрощує зберігання, а якщо пристрій оснащений колесами — то ще й переміщення з місця на місце (багато моделей можна возити на таких колесах прямо з запасом палива). А в разі твердого палива спеціальна поличка/лоток виконує ще одну важливу функцію: вона не дає такому паливу відволожитися на вологій землі.

– Система очищення днища від золи. Різні пристосування, що полегшують очищення пристрою від золи, попелу та інших твердих відходів, що виникають при горінні. Найпростіший варіант такої системи – знімний піддон, куди потрапляють відходи і звідки їх можна з легкістю вивантажити. Відзначимо, що дана функція може зустрічатися не тільки в моделях на твердому паливі, але також в газових і навіть електричних пристроях. Нагадаємо, на газу і електриці працюють в основному грилі-барбекю (див. «Тип»), а спеціальна система очищення необхідна через те, що решітка такого гриля часто оснащується наскрізними прорізами, через які капає жир, овочевий сік та інші подібні рідини. Без знімного піддону або інших аналогічних пристосувань очищати гриль від таких забруднень було б вельми непросто.

– Колеса для транспортування. Колеса, що полегшують переміщення пристрою з місця на місце, зустрічаються майже виключно в стаціонарних моделях (див. «Конструкція»). Зазвичай це всього пара коліс, доповнені однією або двома ніжками-опорами. У нерухомому положенні ці опори знаходяться на землі і грають роль гальм; а для переміщення потрібно злегка нахилити пристрій, щоб нерухомі опори опинилися в повітрі і конструкція спиралася тільки на колеса. У будь-якому разі дана особливість здатна помітно «полегшити життя» користувачеві: стаціонарні грилі та інші пристрої для готування, як правило, досить масивні, і їх перенесення у повітрі може бути складним.

– Трансформація у валізу. Особливість, що зустрічається виключно в складаних виробах (див. «Конструкція») — переважно мангалах, хоча бувають і інші різновиди. У складеному стані такій виріб перетворюється в компактний плоский предмет з ручкою для перенесення — на зразок валізки, звідси і назва. Це помітно спрощує транспортування в руках.

— Навіс. Власний навіс, що прикриває робочу поверхню пристрою і, почасти, людину, що стоїть поруч. Дана особливість забезпечує деякий захист від дощу, а для користувача — ще й від сонця. З іншого боку, навіс помітно збільшує розміри і вагу всього пристосування, при цьому не є предметом «першої необхідності» — а тому зустрічається рідко, в основному у великих стаціонарних моделях (див. «Конструкція»).

Додаткові предмети і оснащення, що постачаються в комплекті з пристроєм. Це можуть бути шампури або решітка для готування, підставка для продуктів, димохідна труба, чохол для зручності перенесення і навіть власна піч для казана. Ось докладніший опис цих предметів.

— Шампури. З одного боку, дана особливість позбавляє від необхідності купувати шампури окремо; причому комплектні приналежності, як правило, оптимально підходять під розмір жаровні. З іншого боку – шампурів в наш час випускається безліч, так що з пошуком і покупкою зазвичай не виникає проблем; до того ж, купуючи шампури окремо, користувач може вибрати їх на свій розсуд, не покладаючись на рішення виробника. Тому мангалів (і інших пристроїв) з подібною комплектацією в наш час небагато.

— Решітка. Решіткою за визначенням комплектуються всі грилі, включаючи керамічні і грилі з коптильнею (див. «Тип»), проте вона може зустрічатися і в інших різновидах пристроїв для готування. Так, решітки відмінно підходять для копчення, а тому використовуються в більшості коптилень; а мангал з таким пристосуванням в комплекті автоматично перетворюється на мангал-гриль (див. В цілому решітка нерідко виявляється зручніше і практичніше шампурів: на неї не потрібно нанизувати продукти, що спрощує готування...і розширює вибір інгредієнтів. З іншого боку, якщо шампур повертається відразу з усім вмістом, то окремі шматки продуктів на решітці потрібно перевертати окремо. Однак, знову ж таки, це може бути перевагою: з'являється можливість стежити за готовністю кожного окремого шматка і перевертати/знімати шматки по одному.

- Підставка для продуктів. Додаткова підставка для розміщення різних продуктів. Таке пристосування може використовуватися як для сирих інгредієнтів, наприклад і для вже готових шматків. Розміри і форма підставки можуть бути різними — як правило, вони напряму залежать від габаритів і місткості самого пристрою; однак в будь-якому разі дана особливість забезпечує додаткову зручність при готуванні.

- Піч для казана. Подібне оснащення зустрічається в основному в мангалах; при цьому піч для казана зазвичай є не окремим аксесуаром, а незнімною частиною виробу. Така піч може являти собою як окрему топку, так і відгороджену частину основної топки; в будь-якому разі вона має закриту конструкцію і круглий отвір зверху, який дає змогу надійно встановити казан відповідного діаметру. А в деяких моделях отвір може оснащуватися знімними кільцями, що дають можливість підлаштовувати його розмір під розміри конкретної посуду.

– Димохідна труба. Труба для диму може мати різну конструкцію і, відповідно, особливості застосування. В одних моделях це класичний димохід з жорсткого матеріалу; він забезпечує ефективне видалення диму з закритої робочої камери і призначається для використання поза приміщеннями. Інший варіант – гнучкий шланг для відведення диму і патрубок для його підключення. Таке оснащення зустрічається в деяких коптильнях, воно дає змогу застосовувати пристрій навіть в приміщеннях — досить щільно закрити кришку і вивести шланг на вулицю.
Відзначимо, що більшість моделей з даною функцією оснащуються кришками. Однак бувають і винятки – окремі коптильні, де теж є закрита робоча камера, але замість кришки вона закривається бічними дверцятами.

— Чохол. Наявність чохла помітно спрощує зберігання і транспортування пристрою. Такій аксесуар насамперед захищає виріб від пошкоджень і різних несприятливих факторів (волога, ультрафіолет), а також запобігає забрудненню — як самого виробу, так і сторонніх предметів при контакті з ним. Крім того, чохол зазвичай розрахований на те, щоб вміщати всі елементи конструкції і додаткові комплектні приналежності — це знижує ризик втратити якийсь предмет або деталь. Відзначимо, що дана особливість зустрічається не тільки в розбірних і складаних, але і в стаціонарних моделях (див. «Конструкція») — в останньому варіанті чохол призначений в основному для захисту при тривалому зберіганні.

Номінальна потужність, споживана електричним грилем/мангалом (див. «Паливо (джерело)») під час роботи. Зазвичай, в характеристиках вказується найбільша потужність, що досягається на максимальному режимі нагрівача.

З даним параметром пов'язані три основних моменти: теплова потужність нагрівача, споживання електрики і особливості підключення.

Загалом чим потужніший нагрівач — тим більшу температуру та/або інтенсивність нагріву він може видати. Однак фактичні можливості пристрою залежать не тільки від потужності нагрівача, але і від площі поверхні, на яку розподіляється видається їм тепло. Як наслідок, більшим мангалів/грилям потрібно більше енергії, і в них використовуються більш потужні нагрівачі. При цьому виробник підбирає робочі характеристики таким чином, щоб забезпечити достатню ефективність під час роботи за прямим призначенням. Тому з точки зору ефективності нагріву на споживану потужність можна не звертати особливої уваги.

Зі свого боку, загальне споживання енергії впливає на розмір рахунків за електрику, а також на вимоги до підключення. Втім, більшість сучасних електричних грилів і мангалів споживають не більш 2,5 кВт — з таким навантаженням цілком може впоратися звичайна побутова розетка з більш-менш якісної проводкою.

Форма основної жаровні, встановленої в пристрої.

Даний параметр напряму пов'язаний з типом виробу (див. вище). Наприклад, мангали традиційно робляться прямокутними, тандири — круглими, а квадратні обриси можна зустріти в основному в грилях-вогнищах і окремих грилях-барбекю (див. «Тип»). Ось опис специфічніших нюансів, пов'язаних з формою:

— Прямокутний. Вельми популярний варіант; не зустрічається він лише в тих пристроях, які за визначенням повинні мати іншу форму (наприклад, керамічних грилях і сковородах-мангалах). А мангали всіх типів в переважній більшості робляться саме прямокутними; ця форма в подібних виробах настільки поширена, що нерідко вона і зовсім не уточнюється в характеристиках (оскільки мається на увазі першопочатково). Якщо ж брати грилі-барбекю, де зустрічаються інші варіанти, то прямокутні обриси спрощують роботу з великими продовгуватими інгредієнтами (ковбаски, смужки бекону тощо); а ось для невеликих шматочків більш підходящою може виявитися решітка круглої форми.

— Кругла. Стандартна форма для тандирів, керамічних грилів, печей під казани і сковорід-мангалів (див. «Тип»); крім цього, досить популярна в грилях-вогнищах і традиційних грилях-барбекю. В останньому разі кругла форма іноді виявляється кращою, ніж прямокутна. Так, при готуванні вона дає змогу підходити до пристрою з будь-якого боку; а при тій же корисній...площі на круглу жаровню йде менше матеріалу, ніж на прямокутну або квадратну, що сприяє зниженню вартості. З іншого боку, при тих же загальних габаритах пристрою кругла решітка має меншу корисну площу, ніж прямокутна або квадратна. (Всі ці нюанси актуальні також для грилів-вогнищ). Також варто враховувати, що на круглих грилях-барбекю найзручніше смажити продукти у вигляді невеликих шматочків, а також інгредієнти, що мають приблизно однакову довжину і ширину (наприклад, стейки). Для шампурів, а також продуктів продовгуватої форми і великої довжини (наприклад, деяких видів ковбасок) кругла форма підходить помітно гірше.

— Квадратна. Досить рідкісний варіант, що зустрічається переважно в грилях-вогнищах (див. «Тип»), а також в окремих моделях грилів-барбекю. В останньому варіанті квадрат – це свого роду перехідний варіант між прямокутною і круглою формою (тим більше що кути таких пристроїв часто робляться закругленими). До такого грилю-барбекю зручно підходити майже з будь-якого боку, при цьому його корисна площа виходить трохи більше, ніж у аналогічної круглої моделі. Втім, подібні переваги не так часто виявляються принциповими, а круглі вироби дещо простіше у виробництві. Тому і квадратних грилів-барбекю випускається небагато.
Зі свого боку, в грилях-вогнищах квадратна поверхня нагрівається не так рівномірно, як кругла — за рахунок наявності кутів, де температура ще нижче, ніж по краях. Це можна віднести до переваг, оскільки таким чином забезпечується більша різноманітність температур в межах однієї робочої поверхні. Зворотною стороною цієї переваги є досить висока вартість навіть за мірками подібних виробів.

— Овальна. Досить рідкісний варіант; фактично в цю категорію відносять всі моделі, які не можна однозначно записати ні в круглі, ні в квадратні або прямокутні. Більшість таких виробів належить до того чи іншого різновиду грилів (див. «Тип»), а конкретні обриси — і, відповідно, особливості застосування — можуть бути різними. Так, овальні керамічні грилі просто трохи більше витягнуті по одній з осей, ніж круглі, і не мають принципових відмінностей від них. Аналогічна форма зустрічається і серед грилів-барбекю, проте серед них популярний також інший варіант — пристрої, що близькі до прямокутних, проте мають сильно закруглені кути або окремі сторони. Такі моделі і за специфікою застосування найближче до прямокутних пристроїв.

Товщина стінок топки.

Даний параметр актуальний перш за все для моделей на твердому паливі (див. «Паливо (джерело)»), а його загальний сенс напряму залежить від типу виробу (див. вище), точніше — від матеріалу топки. Наприклад, для мангалів, вугільних грилів та інших пристроїв з металевими топками від товщини стінок залежить насамперед загальна надійність і довговічність конструкції. При цьому значення до 1 мм вважається дуже скромним, його можна зустріти в основному в бюджетних моделях, розрахованих на епізодичне використання. 1-2 мм можна назвати середнім показником, а товщина в 3 мм і більше вже підходить для інтенсивного щоденного використання.

Зі свого боку, в керамічних грилях і тандирах товщина стінок вимірюється вже десятками міліметрів; в першому варіанті вона зазвичай становить близько 18 – 20 мм, у другому — від 50 мм і більше. І там, і там товсті стінки служать для того, щоб ефективно накопичувати і утримувати тепло; відповідно, чим більше товщина — тим краще виріб справляється з цими завданнями.

У будь-якому разі варто враховувати, що більш товсті (і, відповідно, більш надійні та ефективні) стінки неминуче виходять більш важкими і дорогими.

Розміри виробу, розгорнутого в робоче положення, в довжину і ширину; для круглих моделей також вказуються обидва цих габарити, просто в таких ситуаціях вони зазвичай однакові (рівні діаметру).

Загальний сенс даної характеристики такий: більший виріб (при тій же формі і типі) зазвичай має більшу місткість, проте виходить більш громіздким (в тому числі в складеному вигляді, якщо така можливість передбачена), важким і дорогим. При цьому в багатьох варіантах загальні габарити в довжину і ширину відповідають розміру робочої поверхні; класичний приклад — традиційні прямокутні мангали, а також багато грилів-барбекю тієї ж форми. Так що якщо дані по робочій поверхні (див. нижче) в характеристиках окремо не вказані – то цілком може бути, що розмір жаровні дорівнює загальним габаритам (або відрізняється від них дуже незначно). Для повної гарантії в подібних ситуаціях варто звернути увагу на фотографії виробу: якщо в конструкції відсутні полички або інші подібні елементи, що впливають на довжину і ширину — значить, за цими габаритами можна оцінювати розміри робочої поверхні (тобто загальну місткість і інші пов'язані з цим нюанси). Наприклад, в разі традиційного мангала ширина топки визначає мінімальну довжину шампура (шампур повинен бути трохи довше, щоб перекривати топку при встановленні поперек); а від довжини мангала безпосередньо залежить кількість місць під шампури (в ідеалі між цими місцями повинно бути не менше 60 мм). Якщо ж в характеристиках наведені розміри робочої...поверхні – то оцінювати практичні можливості виробу варто за цими розмірами; загальні габарити в таких варіантах дають змогу лише оцінити кількість простору, займаного даною моделлю.

Відзначимо також, що висота конструкції в характеристиках вказується окремо — вона в даному разі має інший сенс, ніж довжина і ширина.

Висота виробу в робочому положенні.

Якщо в конструкції або комплекті немає кришки або навісу (див. «Функції і можливості») — то загальна висота, як правило, відповідає висоті розташування решітки, посадкових місць під шампури або іншої робочої поверхні. Якщо ж кришка або навіс є — то висоту наводять за загальним розміром конструкції, і вона зазвичай не відповідає фактичній висоті робочої поверхні; останню варто уточнювати за документацією виробника. Втім, коли мова йде про кришку, то дана різниця зазвичай не є особливо критичною; а ось навіс зазвичай знаходиться на значній висоті (порівняній з ростом людини, а то і помітно більшій).

В цілому висота в 50 см і менше вважається порівняно невеликою, 50 — 100 см – середньою, більше 100 см – значною. Однак при виборі конкретного виробу варто враховувати як описані вище нюанси, так і інші особливості. Наприклад, якщо ви шукаєте портативний мангал для піших «вилазок» на природу — має сенс звернути увагу на невисокі і, відповідно, легкі і компактні моделі. А для професійного використання, коли «стояти над готуванням» доводиться часто і довго, краще підійдуть більш високі моделі, до яких не доведеться зайвий раз нахилятися для перевірки готовності, повороту шампурів тощо.

Номінальний об'єм виробу.

Даний параметр уточнюється в основному для двох типів приладів – тандирів і печей під казани (див. «Тип»), при цьому в кожному разі він має різний сенс. Так, для тандирів вказується загальний об'єм топки — це дає змогу оцінити місткість печі; такі дані потрібні для готування деяких страв (наприклад, шашлику), докладні рекомендації з цього приводу можна знайти в спеціальних джерелах. Місткість тандирів обчислюється десятками літрів - від 50 в найскромніших моделях до 100 і більше.

Зі свого боку, для печей під казани (а також мангалів, оснащених такими печами — див. «Комплектація») в даному пункті наводиться приблизний об'єм казана, на який розрахований даний виріб. Зрозуміло, на практиці сумісність буде залежати від особливостей конкретного посуду (перш за все глибини і діаметра); однак, наприклад, піч на 15 л однозначно буде крупніше аналогічної моделі на 8 л.

Крім цього, об'єм може уточнюватися для окремих моделей коптильниць – від нього в першу чергу залежить загальна місткість.

У будь-якому разі більший об'єм означає, з одного боку, більшу місткість, з іншого – збільшені габарити, вагу і ціну.

Розмір робочої поверхні, передбаченої в пристрої, в довжину і ширину; для круглих поверхонь також наводяться два розміри (обидва вони відповідають діаметру).

Відзначимо, що в багатьох моделях ці розміри збігаються із загальними габаритами в довжину і ширину (див. " розміри (ШхД)"), тому в окремих випадках інформація по робочій поверхні може і не уточнюватися; характерний приклад — класичні прямокутні мангали. Зустрічається і протилежний варіант - коли наводиться тільки даний параметр, без вказівки загальних габаритів; в таких випадках ці габарити зазвичай теж збігаються з розмірами робочої поверхні (або відрізняються від них вкрай незначно).

Як би там не було, розмір робочої поверхні дозволяє оцінити загальну місткість виробу, а також деякі інші особливості. Наприклад, для тандирів (див. «Тип») в даному пункті може наводитися розмір горловини, топка ж буває і більш широкою. Однак в будь-якому випадку варто враховувати два моменти. По-перше, брати до уваги потрібно не тільки розміри, але і форму поверхні; особливо це актуально для грилів-барбекю, де варіанти за формою досить різноманітні. По-друге, більший розмір неминуче позначається на габаритах і вартості, а нерідко — ще й на вазі пристрою.

Загальна вага виробу з урахуванням основних елементів оснащення (кришки, навісу, підставки для продуктів і т.п.), але без урахування палива.

Оцінювати цей показник варто з урахуванням типу пристрою. Так, самі компактні мангали і Грилі-барбекю можуть важити 4 – 6 кг і навіть менше (в похідних мангалах вага і зовсім не перевищує цих значень); 7 – 10 кг для таких моделей вважається середнім показником, а великі значення характерні в основному для великих стаціонарних конструкцій високої місткості. А ось керамічні грилі і тандири за визначенням масивні: в першому випадку навіть в найлегших моделях вага перевищує 10 кг, у другому він зазвичай становить більше 50 кг.

У будь-якому випадку варто враховувати, що і невеликий, і значну вагу мають свої переваги. Так, при схожому функціоналі більш легкий пристрій буде більш зручним в транспортуванні, однак за це зручність доведеться заплатити зменшенням висоти (що позначається на зручності), зниженням місткості і/або меншою товщиною стінок топки (що для металевих стінок знижує надійність, для керамічних — погіршує ефективність). І навпаки, більш важка конструкція буде більш надійною, довговічною, нерідко — більш місткою, проте в той же час менш зручною при переміщеннях з місця на місце, а нерідко — і більш громіздкою.