Як вибрати материнську плату для комп'ютера?

Поширені типорозміри

Вибір форм-фактора материнської плати залежить насамперед від того, яка кількість слотів і роз'ємів ви хочете отримати, і в якому корпусі плануєте збирати ПК.

Nano-ITX і Pico-ITX – компактні типорозміри материнських плат (12х12 і 10х7 см відповідно). Застосовуються переважно в готових неттопах і вбудованих системах. Через дуже обмеженої функціональності для самостійної збірки ПК малопридатні.

Mini-ITX – трохи більший, але все ще досить компактний (17х17 см) формат материнок. На відміну від Nano-ITX і Pico-ITX, широко представлений на масовому ринку і підходить для складання не тільки офісних і мультимедійних ПК, але навіть компактних ігрових систем (так звані Steam Machine).

MicroATX – середньорозмірні материнки (24х24 см) з двома або чотирма роз'ємами оперативної пам'яті DIMM (для порівняння, у Mini-ITX суворо два таких роз'єму) і трьома слотами для карт розширення PCI (у Mini-ITX тільки один). Завдяки своїй масовості мають невисоку вартість, тому краще всього підходять для складання офісних, мультимедійних і початкових ігрових ПК.

ATX, E-ATX і XL-ATX – повнорозмірні плати з максимальною кількістю слотів і роз'ємів. Моделі ATX мають довгасту форму (30х24 см), що дозволяє розмістити чотири слоти DIMM і сім PCI. Збільшені по ширині E-ATX (30х33 см) оснащуються шістьма-вісьмома слотами DIMM (для трьох - і чотириканального режиму роботи пам'яті), а збільшені по довжині XL-ATX (34х26 см) – десятьма слотами PCI (для зв'язок з чотирьох двослотових відеокарт). Всі різновиди ATX-плат призначені насамперед для потужних ігрових та професійних ПК.

Актуальні сокети і чипсети

Крім материнок з вбудованим процесором, існує шість актуальних процесорних платформ – по три від Intel і AMD. Для кожної з них на вибір доступно кілька чипсетів з різною функціональністю. Чипсетом або набором системної логіки називають один або два чипу (інша назва – північний і південний міст), відповідальні за взаємодію процесора з іншими компонентами ПК. Так, північний міст відповідає за взаємодію з дискретною відеокартою, а південний міст – з дисками, аудіо та мережею. У більшості сучасних материнських плат північний міст відсутня, оскільки процесор взаємодіє з відеокартою безпосередньо.

Материнські плати з вбудованим процесором – це готовий комплект для офісних комп'ютерів. Коштує дешевше, ніж купувати материнку і процесор окремо, але відсутня можливість апгрейда.

AMD AM1 – альтернатива материнкам з вбудованим процесором. Стоять теж недорого, але дають змогу вибрати між дво - і чотириядерним процесором. Що цікаво, материнки AM1 геть позбавлені чипсета – вся системна логіка інтегрована в процесор.

AMD FM2+ – основа для складання ігрового ПК початкового рівня з недорогою дискретною відеокартою або взагалі інтегрованою графікою (див. статтю «Початковий ігровий комп'ютер за 300 доларів (весна 2016)»). Враховуючи економічність платформи, переплачувати за старший чипсет A88X особливого сенсу немає. Цілком можна обмежитися молодшим А68 – інтерфейси SATA III і USB 3.0 підтримує, а більшого й не потрібно.

AMD AM3+ – платформа здобула другу молодість після істотного зниження цін на шести - і восьмиядерні процесори FX. Після кількох років простою виробники материнок навіть освіжили модельний ряд – додали порти USB 3.1 і M. 2, а також модну нині серед модерів світлодіодне підсвічування. Оптимальним, як і раніше, залишається середньорівневий чипсет AMD 970. Материнки на молодшому чипсеті 760G, зазвичай, позбавлені радіаторів на ланцюгу живлення процесора, що обіцяє перегрівом і аварійним зниженням частоти. А причин переплачувати за старший чипсет 990X просто немає.

Intel LGA1150 – вже не сама нова, але все ще популярна платформа Intel, на базі якої можна зібрати ПК практично для будь-яких завдань: від офісної друкарської машинки до ігрового монстра. Уваги заслуговують наймолодший і самий старший чипсет – H81 і Z97. Першого вистачить для будь-яких процесорів від Celeron G до Core i7, а другий потрібен для чипів з суфіксом «K», тобто з розблокованим множником і підтримкою розгону, а також для конфігурацій з двох відеокарт. Все що між ними (B85, H87, H97) особливого сенсу не має – лише трохи більше ліній PCI і портів USB. Марним є і попередній флагман Z87, оскільки не підтримує процесори Devil's Canyon (Pentium G3258, Core i5-4690K і Core i7-4790K).

Intel LGA1151 – новітня платформа Intel для масового ринку з підтримкою обох типів оперативної пам'яті: старого DDR3 і нового DDR4. Багато в чому повторює ситуацію з LGA1150: вибирати доведеться між молодшим чипсетом H110 і старшим Z170 (розгін процесора і пам'яті, зв'язки відеокарт), а все що між ними (B150, H170) – сумнівно. Хіба що має сенс чипсет С232 і С236, оскільки тільки він підтримує процесори Xeon.

Intel LGA2011-v3 – платформа для завзятих геймерів, комп'ютерних ентузіастів і професіоналів, яка дозволяє встановлювати шести-, восьми - і навіть десятиядерні (двадцатипоточные) процесори Intel Core i7 Extreme, а також 64 ГБ оперативної пам'яті (платформи LGA1150 і LGA1151 підтримують до 32 ГБ). Чипсет тут один-однісінький – X99.

Порти і роз'єми

Роз'єми материнської плати можна умовно розділити на дві групи: розміщені безпосередньо на текстоліті та винесені на задню інтерфейсну панель.

DIMM або SO-DIMM – роз'єми для довгих комп'ютерних і укорочених ноутбучних модулів оперативної пам'яті відповідно. Зустрічаються SO-DIMM на компактних материнських платах Mini-ITX, Nano-ITX і Pico-ITX. Варто враховувати, що встановити старий тип пам'яті DDR3 новий роз'єм DDR4 і навпаки не вийде. Єдиним компромісом є материнки з роз'ємами пам'яті обох типів (половина слотів DDR3, половина DDR4), але це вже дуже нішеві рішення.

PCI-E і PCI – новий і старий тип роз'ємів для карт розширення. Причому слоти PCI-E можуть відрізнятися пропускною здатністю: найбільш швидкісні PCI-E x16 застосовуються для відеокарт, середньошвидкісні x4 – для SSD, а повільні х1 – для звукових, мережевих і видеозахватывающих карт. Встановити повільну карту швидкий слот можна, але не навпаки.

SATA і M. 2 – порти для підключення дискових накопичувачів. Класичний інтерфейс SATA, всі три покоління якого сумісні між собою, підтримують як HDD, так і SSD, тоді як новомодний M. 2 – тільки SSD.

USB – частина портів заздалегідь виведена на задню інтерфейсну панель, а ще частина розпаяна у вигляді конекторів на материнській платі для виведення на лицьову панель корпусу ПК. За аналогією з SATA, всі покоління (USB 1.1, 2.0, 3.0 і 3.1) сумісні, за винятком Type-C, у якого видозмінений конектор.

HDMI, DVI і VGA – два цифрових і один аналоговий відеовихід на задній панелі материнської плати. Будуть працювати тільки в тому випадку, якщо процесор має інтегрований графічний прискорювач, а дискретна відеокарта не підключена.

MiniJack і S/PDIF – аналоговий та цифровий аудіоінтерфейси. MiniJack може бути представлений трьома або п'ятьма аудиороз'ємами для підключення багатоканальної акустичної системи.

Ethernet – дротовий мережевий інтерфейс материнської плати. У деяких материнок може бути дві розетки Ethernet для одночасного підключення до двох різних мереж. Опціонально Ethernet може доповнюватися бездротової мережевий картою Wi-Fi і навіть модулем Bluetooth, встановленими в роз'єм MiniPCI.

Чи варто купувати геймерські материнські плати?

Нагороджувати звучним і красивим епітетом «геймерський» зараз стали мало не всі комп'ютерні комплектуючі, периферію: геймерська оперативна пам'ять, геймерський твердотільний накопичувач і навіть геймерський роутер. Дійшло до смішного: зараз навіть відеокарти, не застосовуються практично ніде, крім ігор, стали ділити на звичайні та геймерські.

Так наскільки ж стосується прикметник «геймерська» до материнської плати? Ні, чудес не буває і частоту кадрів в іграх геймерська материнка підняти не здатна. Але все ж відмінностей у геймерської моделі порівняно з не геймерської вистачає: потовщений текстоліт, що перешкоджає перегину плати під вагою баштового процесорного кулера; великі радіатори на ланцюгу живлення процесора; аудіопідсистема на старшому кодеку з додатковим чипом-підсилювачем для високоомних навушників і т. д. Простіше кажучи, це материнки з підвищеним якістю виконання і додатковим обладнанням – не критично важливим, але все ж корисним. А епітет «геймерська» просто допомагає їм трішки краще продаватися.