Вибір платформи: AMD чи Intel?

Для початку варто визначитися з вибором платформи: AMD чи Intel?

На перший погляд, процесорний сокет — це простий фізичний роз'єм на материнській платі для встановлення процесора. За фактом, це фундамент, що визначає сумісність компонентів та технічні можливості ПК. Наприклад, сокети AM4 і AM5 від AMD мають зовсім різні технічні можливості, заточені під різні покоління процесорів AMD, підтримують різні типи пам'яті і несумісні один з одним. Тому вибір відповідної платформи – це основа всього.

Традиційно для себе Intel оновлює платформу раз на 2 роки, звужуючи вибір процесорів для потенційного покупця та змушуючи його оновлювати всю зв'язку «процесор + відеокарта». Втім, під тиском конкурента Intel довелося переглянути свою політику, розтягнувши життєвий цикл платформи на 3-4 роки. На початок 2024 року оптимальним варіантом є роз'єм LGA 1700, який дружить з трьома останніми поколіннями процесорів компанії (Alder Lake, Raptor Lake та Raptor Lake Refresh), пропонуючи досить широкий вибір комплектуючих. Порівняйте це з куди скромнішим вибором процесорів для платформи LGA 1200, яка вийшла на ринок у 2020-му році. Про раніші сокети LGA 1151 v2 і говорити не варто.

AMD оновлює процесорні платформи рідше за конкурента: сокет AM4 вийшов у 2017 році, а AM5 лише через 6 років у 2023-му. Враховуючи, що материнські плати та ОЗП під AM5 поступово подешевшали, саме цю платформу ми б і розглядали як основу. Вибудовувати щось під AM4 має сенс лише при дуже обмежених фінансах і на теперішній момент AM5 нехай і вийде трохи дорожче, але в майбутньому цю платформу буде легше оновити.

Чипсет та системна логіка

Приклад технічних характеристик флагманського чипсета Intel Z790.

Чипсет – це набір мікросхем на материнській платі, який управляє обміном даних між процесором, оперативною пам'яттю, відеокартою та іншими пристроями. Чипсет визначає багато ключових характеристик системи, включаючи використання конкретного типу оперативної пам'яті (DDR3, DDR4, DDR5), підтримку протоколу NVMe, поточну версію шини PCI-E, можливості розгону та багато іншого.

У Intel і AMD досить схожий підхід до створення та оновлення чипсетів: всі моделі діляться на кілька цінових категорій (бюджет, середній, топ), а оновлення лінійки відбуваються практично щороку. Тому вибирати материнську плату найкраще саме на чипсеті останнього чи передостаннього покоління. Віддавати майже $100 за застарілу офісну плату на застарілому чипсеті H510 у 2024 році було б відверто дивно.

Тепер поговоримо про ціну та позиціонування. Як процесори Intel Core з AMD Ryzen, усі чипсети поділені на 3 цінові категорії. Чипсети Intel серії «H» і AMD серії «A» належать до початкового рівня. Як правило, вони мають вкрай обмежені можливості для розгону компонентів, меншу кількістю слотів розширень і в більшості випадків не підтримують актуальні версії інтерфейсу PCI-E. Такі чипсети більше підходять для бюджетних і не вимогливих до продуктивності збірок (наприклад, офісні машини для роботи з документами). На початок 2024 року у Intel найбільш актуальними моделями у Intel є чипи H610 та H670. У AMD ― A620 для нової платформи AM5 та A520 для застарілої AM4. Як правило, вартість материнської плати на подібному чипсеті початкового рівня не перевищує 3500 гривень.

Материнські плати з чипсетами серій Intel «B» і AMD «B» є оптимальним вибором для тих користувачів, які шукають баланс між ціною і продуктивністю. Такий варіант рівно підійде для ігрового ПК середнього рівня або недорогої робочої станції для обробки фотографій або написання музики. У більшості випадків чипи серії «B» підтримують всі основні технології розгону, мають солідну елементну базу і сучасне компонування портів. Через це чипи рівня AMD B650 та Intel B660 можна зустріти в прогресивних материнських платах із серій Gigabte Aorus Ultra та Asus ROG STRIX. Подібні плати зазвичай розміщуються у ціновому діапазоні від 150 до 300 доларів.

Чипсети Intel Z і AMD X являють собою топову системну логіку, призначену для найвибагливіших користувачів та ентузіастів. Вони забезпечують максимальні можливості для розгону процесорів та оперативної пам'яті, підтримку останніх стандартів PCI-Express для встановлення потужних відеокарт та NVMe SSD, а також велику кількість портів для підключення різноманітних пристроїв. Чипсети серії Z та X ідеально підходять для збирання високопродуктивних ігрових систем, робочих станцій та ПК для професійних задач, де потрібна максимальна продуктивність та розширюваність. Більшість материнських плат на флагманських чипсетах коштуватимуть від 300 до 1000 доларів.

Материнські плати на чипсеті Intel H610

Габарити

Основні форм-фактори материнських плат для ПК.

Розмір материнської плати, відомий як форм-фактор, визначає її фізичні розміри, розташування кріпильних отворів та загальну кількість доступних слотів розширення та портів підключення.

ATX – це найбільш поширений та універсальний форм-фактор, що пропонує оптимальний баланс між розміром, місцем для розширення та доступними функціями. Форм-фактор ATX розв'язує руки під час збирання, даючи можливість не надто морочитися з габаритами системи охолодження, довжиною відеокарти та висотою планок ОЗП.

Материнські плати ATX

Micro-ATX – зменшена версія ATX, що забезпечує гарний баланс між розміром та функціональністю. Плати mATX підходять для тих, хто хоче зібрати компактну систему без значних жертв у продуктивності та можливостях розширення. Вони пропонують менше слотів для відеокарт та розширень у порівнянні з ATX, але можуть бути ідеальним вибором для збірок середнього класу, офісних ПК та домашніх медіацентрів.

Материнські плати Micro-ATX

Mini-ITX – найменший стандартний форм-фактор, призначений для створення ультракомпактних та енергоефективних систем. Плати Mini-ITX ідеально підходять для побудови малопотужних медіацентрів, мінімалістичних робочих станцій або ігрових систем, де простір є обмежуючим фактором.

Материнські плати Mini-ITX

Загалом вибір відповідного форм-фактора залежить від ваших потреб у продуктивності, розміру корпусу та бажаної системи охолодження, давати тут конкретні поради досить складно, оскільки все дуже індивідуально. Наприклад, ніхто не забороняє вам зібрати всередині компактного кейсу Thermaltake Core V1 потужну робочу станцію з процесором Ryzen 9 і GeForce RTX 4090 з водяною помпою, проте обійдеться таке задоволення недешево.

Підключення накопичувачів

Через внутрішній інтерфейс підключають відеокарти, HDD та/або SSD, оптичний привод, адаптери та додаткові модулі.

SATA3: класичний повільний інтерфейс для підключення жорстких дисків, 2.5-дюймових SSD та оптичних приводів. Він є в кожній материнській платі та підтримується більшістю комплектуючих, проте максимальна швидкість читання та запису SATA-накопичувача не може перевищувати 500-550 МБ/с.

M.2: Спеціалізований порт для встановлення мережевих карт, зовнішніх антен та M.2 SSD-накопичувачів. Максимальну швидкість M.2 порту та підключеного до нього накопичувача визначає версія інтерфейсу PCI-Express, який відповідає за обмін даними між процесором, відеокартою та накопичувачем. Наприклад, якщо більшість бюджетних накопичувачів за допомогою PCI-E 3.0 рідко розганяються вище 3000 МБ/c, то флагманські моделі з PCI-E 5.0 можуть легко виходити за рамки 10000 МБ/c.

PCI-Express: Основна шина обміну даними, яка використовується процесором, відеокартою та NVMe-накопичувачем. Це досить складна тема, яка потребує окремої розмови. Якщо не ускладнювати, то для звичайного ПК зі слабкою відеокартою і звичайним HDD або недорогим накопичувачем SSD буде цілком достатньо базових можливостей інтерфейсу SATA 3.

Якщо ви збираєте ігровий ПК, то для відеокарти та SSD бажано мати підтримку PCI-E 4.0 ― SSD з підтримкою цього інтерфейсу можуть мати лінійні швидкості читання-запису аж до 7500 МБ/c.

При цьому краще мати хоча б 2 слоти M.2, щоб у майбутньому мати можливість встановити другий накопичувач. Стандарт PCI-E 5.0 дає змогу використовувати найшвидші накопичувачі та відеокарти, що критично важливо для робочих станцій. Втім, у багатьох випадках буде достатньо і 4 покоління.

Материнські плати з підтримкою PCI Express 5.0

Оперативна пам'ять: кількість слотів та частота

На початок 2024 року на ринку представлено 3 основних типи десктопної оперативної пам'яті (ОЗП): відверто застаріла DDR3, все ще дуже популярна DDR4 і DDR5, що поступово набирає обертів.

Як правило, материнські плати фізично підтримують лише один тип DDR, виняток становить лише недавня платформа Intel LGA 1700, яка забезпечує підтримку і DDR4, і DDR5. Для сучасної ігрової чи робочої станції розумніше було б вибирати перспективну пам'ять DDR5. Втім, збірки на базі DDR4 не здають позицій, забезпечуючи практично таку ж продуктивність в іграх, що й DDR5, але це коштує дешевше.

Більшість повнорозмірних плат оснащені 4 слотами ОЗП, у компактних Mini-ITX плати можуть бути як 2, так і 4, а у серверних моделей класу HEDT нерідко зустрічається 8 роз'ємів. Для збірок з обмеженим бюджетом цілком вистачить двох роз'ємів, потужним ігровим та робочим ПК краще мати запас із 4 слотів. Більша кількість слотів для пам'яті дасть вам можливість гнучко нарощувати об'єм при необхідності, забезпечуючи легкість апгрейду та розширення системи в майбутньому. При цьому важливо дивитися не лише на кількість слотів, а й на максимальний об'єм пам'яті, тому що на ринку зустрічаються плати початкового рівня з 4 слотами та лімітом ОЗП на 64 ГБ.

Тактова частота ОЗП впливає на швидкодію системи, але ступінь цього впливу залежить від конкретних задач та конфігурації комп'ютера. Загалом тут краще брати більш швидку пам'ять, але без фанатизму. Для офісних збірок на DDR4 підійдуть модулі пам'яті з частотою 2400-3200 МГц, для ігрових та робочих станцій на DDR4 краще дивитися у бік модулів із частотою 3200, 3600 або 4000 МГц. Планки DDR4 з більш високою тактовою частотою коштують значно дорожче і не сказати, що працюють набагато швидше. А ось з DDR5 радити щось складніше, тому що стандарт постійно розвивається і видозмінюється, а різниця в ціні між модулями із частотою 5200 та 6800 МГц поступово сходить нанівець.

Ігрові материнські плати

Порти підключення

На будь-яких сучасних платах ви, найімовірніше, зустрінете стандартний набір портів підключень, подробиці залежать від конкретної моделі.

  • USB. Тут все індивідуально, комусь вистачить і кількох USB другого покоління для клавіатури та мишки, комусь навпаки знадобиться запитати купу периферії від прогресивнішого високошвидкісного порту USB 3.2 gen2. І не забути б про USB-C.
  • Відеовиходи (HDMI, DisplayPort, VGA, DVI) знадобляться у випадку, якщо ви плануєте використовувати процесор із вбудованою відеокартою. У дискретних відеокарт є власні виходи.
  • Thunderbolt – інтерфейс для підключення периферійних пристроїв до комп'ютера, розроблений Intel у співпраці з Apple
  • Оптичний аудіовиход. Зустрічається здебільшого у дорогих оверклокерських платах із прокачаним аудіотрактом.
  • LAN. Для оптоволоконного інтернет-кабелю. На материнській платі завжди є порт LAN, з пропускною здатністю 1 Гбіт/с або 2.5 Гбіт/с. Хоча це не межа, в деяких Hi-End моделях пропускна здатність може досягати 10 Гбіт/c.

Підсистема живлення

Мабуть, це найважливіший «підводний камінь» для оверклокінгу, який безпосередньо впливає на ціну материнської плати. Зазвичай єдиний параметр, який вказується в характеристиках плати – це кількість фаз (або ліній живлення) системи. Чим більше фаз – тим більшою кількістю енергії плата може забезпечити процесор. Наприклад, для живлення чипів початкового рівня вистачає найпростіших плат із 5 або 6-фазним конвертером. Якщо встановити монструозний 24-ядерний процесор Core i9 i9-13900K в недорогу материнську плату з чипсетом Intel H610, то він просто не зможе розганятися зі стартових 3 ГГц до пікових 5.7 ГГц через нестачу потужності. Для розгону процесорів середнього рівня цілком підійдуть 12-14 фаз. Все, що більше потрібно для серйозного розгону флагманських кристалів.

Система охолодження

Система охолодження (CO) відіграє ключову роль у підтримці оптимальної температури компонентів комп'ютера. Гарна СО запобігає перегріву, що може призвести до збоїв у роботі та скорочення терміну служби пристрою. Багато плат для оверклокінгу оснащені посиленими радіаторами, які повністю накривають зону VRM, навколосокетний простір і всі вузли живлення, щоб знизити можливе нагрівання при розгоні.

Якщо ви шукаєте плату для ігор або умовного монтажу, краще вибирати модель з окремим радіатором для регулятора напруги VRM. Не зайвими будуть і радіатори для M.2 накопичувачів, оскільки далеко не всі сучасні SSD оснащені власними радіаторами або теплознімниками. Теплові трубки та водяне охолодження ― це вже історія про оверклокінг, яка потребує окремої розмови.

Висновок

Якщо після всього прочитаного у вас запаморочилося в голові, то це нормально. Вибір материнської плати ― це не найлегше завдання, потрібно пам'ятати про процесорний сокет і чипсет, розібратися з версією шини PCI-Express і при цьому не забути про відповідні габарити та потрібну кількість слотів підключення. Але є й гарні новини ― ринок материнських плат добре стандартизований і розбитий на класи, тому процес вибору можна спростити до ланцюжка: окреслили бюджет та цілі, вибрали відповідну платформу, визначилися з необхідною кількістю портів під ОЗП та M.2 SSD. Далі можна дивитися на кількість USB-портів, наявність бездротового приймача тощо. А якщо ще більше спростити вибір, то у нас є фільтр за призначенням, за допомогою якого можна відсортувати офісні, ігрові, серверні та інші категорії плат.