ТОП 5 повнорозмірних over-ear навушників для меломанів

JBL Tune 760NC – це відносно недорогі, якісно зібрані повнорозмірні навушники від JBL з «народної» лінійки Tune, в якій виробник намацав вдале співвідношення між зручністю, якістю звуку, додатковими можливостями та вартістю. Менше ніж за $100 потенційний покупець отримає стильний, гаджет з комбінованим підключенням, активним шумозаглушенням, підтримкою функцій Ambient Aware і TalkThru, а також довготривалою батареєю, здатною забезпечити до 50 годин роботи (прим: 35 годин з ANC).

Візуально JBL Tune 760NC майже нічим не відрізняється від побратимів по серії Tune з мінімалістичним дизайном чашок, масивними логотипами і різноманітністю забарвлень. Амбушури зі шкірозамінника вийшли м'якими та зручними, завдяки їм навушники комфортно сидять на голові, не бовтаються та не тиснуть на вуха. Якість збрки та обшивки вище середнього, пластик візуально міцний, відчуття дешевизни немає, проте металеве оголов'я було б безперечно надійніше. Плюс до зручності додає складана конструкція, яка спрощує перенесення навушників, а також змінний кабель. При необхідності кабель можна замінити або вимкнути через непотрібність, поки використовується Bluetooth 5.0.

Щодо звучання, то тут класичний JBL, але з невеликими сюрпризами. У навушників JBL склалася репутація молодіжних та басовитих, коли в жертву динаміці та натиску доводилося приносити пропрацювання частотного спектру та звукову сцену. У JBL Tune 760NC дуже навіть приємне для своєї вартості звучання, на наш погляд, вони грають цікавіше та збалансованіше мас-маркету навушників JBL, випущених 4 – 5 років тому. Бас не надто лізе на перший план, закриваючи собою інші інструменти, характер став м'якшим і стриманішим, а звукова сцена вийшла напрочуд широкою і реалістичною, що більш властиво відкритим, а не закритим навушникам.

Серія навушників ATH від японського бренду Audio-Technica давно користується повагою як професійних звукоінженерів, так і простих меломанів, які шукають максимальної якості звуку за розумну ціну. У цьому випадку поза конкуренцією будуть молодші моделі лінійки, які коштують трохи дорожче за мас-маркет моделей від JBL і Sony, але в питанні якості звучання стоять на одну (а може і дві) сходинки вище.

Якщо порівнювати ATH-M30x зі старшими моделями, ми побачимо практично ідентичний дизайн і схожі характеристики: 40-мм динамічні драйвери, невисокий опір для адекватної роботи з портативними плеєрами і смартфонами (в даному разі 47 Ом) і за традицією «дорослий» звук фактично студійного рівня. Принаймні саме цього ми й чекали. Насправді вийшла помітна відмінність від еталонних ATH-M50x з їх моніторним звуком. Тут же звучання темніше: верхні частоти не такі повітряні, а бас навпаки помітніший, агресивніший і ударніший. І зі сценою 30-ті працюють не так тонко, інструменти начебто стоять прямо перед слухачем, створюючи потужну стіну звуку.

Загалом, тут напрошуються порівняння швидше з якимись JBL на стероїдах, які люблять басхеди. Якщо шукаєте більш чесний і делікатний звук, краще дивіться у бік більш навороченої і дорогої моделі ATH-M50x.

Тепер чудові новини: і зовнішність, і конструкція практично один в один повторюють найпопулярнішу модель в лінійці ATH-M50x: добротна збірка, надійна конструкція оголов'я, товсті, м'які амбушури обертаються у двох напрямках, завдяки чому навушники легко зібрати та сховати у чохол. У розкладеному стані вони комфортно сидять на голові, а завдяки м'яким велюровим амбушурам вуха менше втомлюються під час спеки. А ось комплектація простіша, щоб знизити ціну: замість пари змінних кабелів ми отримали лише один незнімний і чохол для перенесення тут простіше.

Не секрет, що багато брендів сповідують різний підхід, проєктуючи студійні навушники та звичайні моделі для прослуховування музики. У першому випадку модель повинна відповідати низці вимог (у міру рівна АЧХ, деталізація та динаміка звуку, довговічність конструкції), а судитимуть її професіонали. У другому випадку чомусь відповідати не обов'язково, продаж може зробити яскрава упаковка та реклама з Кріштіано Роналду або Dr. Dre. Тому немає нічого дивного в тому, що багато меломанів у пару до хай-фай плеєра купують саме студійні навушники.

Відмінним прикладом цього є повнорозмірні накладні навушники SRH940 від американського бренду Shure.

І саме про цю їхню «студійність» говорять численні відгуки на закордонних та вітчизняних форумах та музичних тусовках: звук надзвичайно деталізований, з відмінним балансом між вагою басів та легкістю верхніх частот. Все звучить саме так, як це задумував звукоінженер, який зводив альбом, а не інженери Beats, які підняли пік у районі 100 Гц на 5 – 6 дБ, просто щоб баси качали навіть у метро. Найбільше нам сподобалася їхня, якщо дозволите, «музикальність». У Shure SRH940 хочеться слухати музику ще й ще, вони не втомлюють сухістю чи зайвою аналітикою, як багато інших студійних навушників.

Загалом попередній пункт сам по собі є серйозною заявкою на покупку. Але не поспішайте, є й зворотний бік медалі. У Shure напортачили з конструкцією, через що їх термін служби перетворився на досить дорогу лотерею. В одних користувачів вони без проблем працюють по 2 – 3 роки, в інших уже через півроку експлуатації тріскають пластикові дужки. Враховуючи, наскільки зручною вийшла конструкція, від цього стає подвійно прикро. Як тут не згадати історію з недавніми Focal Listen Pro, які також грали на рівні навушників з удвічі більшим цінником, але могли вийти з ладу через рік-другий використання.

Датський бренд Dali добре знайомий усім шанувальникам хай-файної акустики, але на ринку навушників ці хлопці справді новачки. Розуміючи це, вони нікуди не поспішали, спочатку перебравши з десяток прототипів різного ступеня вдалості. Поки, нарешті, у них не вийшли справді конкурентоспроможні навушники, які відповідають усім вимогам часу. І це не китайський OEM – для їх створення була заснована окрема команда R&D, яка протягом декількох років переманювала фахівців у конкурентів. Забігаючи наперед зауважимо, що все це було не дарма. Dali IO-4 не просто відповідають сучасним вимогам, а багато в чому їх перевершують. Наприклад, як вам можливість працювати до 60 годин від однієї батарейки? Звичайно, тут потрібно враховувати безліч різних факторів на кшталт джерела звуку та гучності, тому одразу говоримо, що за весь час тесту нам так і не вдалося їх розрядити.

Список додаткових переваг Dali IO-4 може розтягнутися на кілька абзаців, тому пробіжимося найголовнішими. У першу чергу виділимо продуману систему управління, захист корпусу від вологи, універсальний USB-C для зарядки і прослуховування музики з ноутбука, а також страшенно зручні амбушури з піною, що «запам'ятовує», посилені кріплення до оголов'я і поворотні чашки. За пунктами «зручність» та «довговічність» Dali IO-4 отримують 5 з 5. До речі, якщо у всьому цьому списку вас розчарує відсутність шумоізоляції, ми маємо гарні новини. Паралельно з IO-4 датчани випустили такі самі навушники IO-6 з практично еталонним шумозаглушенням.

При проєктуванні динаміків інженери не стали наступати на горло власної пісні та використовували добре знайомі фанатам бренду динаміки з паперово-волокнистого матеріалу. Вийшло чудово: IO-4 підкуповують загальним тембральним багатством, прозорістю у верхній середині та великою кількістю деталей навіть при невисокій гучності прослуховування. У їхній подачі домінує легкість і повітряність, з високою розбірливістю інструментів у всьому регістрі. Особливо від цього виграє джаз, класика і взагалі будь-яка музика з великою кількістю живих інструментів і деталей. Але часом хочеться потужності та бруду, як за часів нелегальних британських рейвів. І ось тут з Dali IO-4 так собі помічник, не вистачає їм іклів. В іншому нуль претензій і суцільні захоплення, такого звучання ніяк не чекаєш від бездротової моделі за $300.

Denon AH-D5200 виділяються закритим акустичним оформленням та стильними чашками з дерева зебрано. Це екзотична порода надзвичайно міцної деревини з текстурою, що нагадує смуги зебри. Разом з підібраним у тон дереву коричневим шкіряним оголов'ям навушники виглядають на 11 з 10. Замість фастфуд музики із чартів Spotify для Denon AH-D5200 хочеться виділити окремий день, вдаритися в ностальгію, зібрати улюблені платівки і не відволікатися ні на що, крім музики. Тим більше, що конструкція навушників вийшла надзвичайно зручною, а амбушури з наповнювачем з піни лягають на вуха, як рідні. Підозрюємо, що з довговічністю тут теж повний порядок – алюмінієвий каркас та металеві дужки виглядають надійно.

Тепер повернемося до дерева зебрано, яке виконує не лише декоративні функції. Воно відрізняється високою щільністю матеріалу і, відповідно, краще справляється з резонансами корпусу, роблячи звук чистішим. Його, напевно, використовували б частіше, якби не складність обробки. Проте японські дизайнери пішли ще далі, спорудивши для 50-мм драйверів мембрани з якогось хитрого легкого і водночас дуже жорсткого матеріалу, що гасить вібрації у діафрагмі. А самі динаміки закріпили на спеціальних віброгасних підвісах. Такий комплекс заходів дав можливість максимально знизити резонанси та паразитні призвуки, досягнувши динамічного та акуратного звучання у спектрі від 5 до 40 000 Гц.

Ще ось що дивує. Багато навушників робилися з огляду на певну апаратуру. Так би мовити «вуличні» моделі з високою чутливістю можуть неприємно звучати на породистому підсилювачі, а високоомні аудіофільські моделі навпаки не зможуть добре розхитатися на смартфоні. У цьому плані Denon AH-D5200 без проблем сидять на двох стільцях, працюючи і як навушники для смартфона/ноутбука, і при підключенні до підсилювача. В обох випадках навушники видають відмінний тональний баланс з добре акцентованим басом, охайною акуратною серединкою та вкрай деталізованим верхом. Для когось така деталізація навіть буде мінусом, тому що звідусіль полізуть артефакти стиснення MP3. З огляду на все це вражає ціна Denon AH-D5200. Не зрозумійте неправильно, $500 за навушники – це досить багато, але ще кілька років тому аудіофільські моделі компанії коштували вдвічі дорожче.