Оперативна пам'ять

ОЗП (оперативний запам'ятовуючий пристрій) — пам'ять з довільним доступом для тимчасового зберігання даних, що критично важливе для функціонування програмного забезпечення. Вона працює як тимчасовий буфер між дисковими накопичувачами і процесором, в якому зберігаються важливі в даний момент дані та запущені програми. Якщо спростити, це дуже швидке тимчасове сховище для даних, які обробляються іншими елементами комп'ютера тут і зараз.

У комп'ютерах використовується пам'ять DDR, у смартфонах її зменшена та енергоефективна альтернатива із приставкою LP (Low Power). У сучасних смартфонах, як правило, встановлюється пам'ять LPDDR четвертого покоління. Друге і третє вважаються морально застарілими, проте трійку продовжують активно використовувати в гаджетах початкового рівня, де не потрібна крейсерська швидкість.


Втім, навіть четверте покоління не завжди справляється із нинішніми задачами і збільшення об'єма пам'яті в деяких випадках не рятує ситуацію. Наприклад, при записі супер-уповільненого відео зі швидкістю під тисячу FPS пропускної здатності в 3200 Мбіт/с LPDDR4 просто не вистачає. Тому спеціально для флагманів та камерафонів була створена прискорена пам'ять LPDDR4x з тією ж частотою 1600 МГц, але збільшеною до 4266 Мбіт/с пропускною здатністю.


На горизонті маячить новий стандарт LPDDR5, здатний видавати до 6.4 Гбіт/с. Така швидкість стане в нагоді у важких іграх, додатках для віртуальної реальності, відеозйомці в 4K або запису роликів SuperSlowMotion. Крім прискорення LPDDR5 навчиться режиму глибокого сну, коли буфери введення-виведення та внутрішня схема відключаються, що дає змогу заощаджувати до 40% енергії.


А що з ОЗП в iPhone?


В iPhone все набагато заплутаніше. Під час презентації нових продуктів Apple не надто охоче афішує інформацію про об'єми ОЗП, хоча останнім часом вони дуже багато говорять про начинку своєї техніки. Не тому, що в Купертіно вважають її не важливою, а тому, що нові iPhone донедавна не могли похвалитися чимось особливим. Через особливості системи та оптимізації смартфонам Apple завжди вистачало кількох гігабайт: у iPhone XR було всього 3 ГБ, iPhone 11 отримав 4 ГБ, а 11 Pro та 11 Pro Max – по 6 ГБ. Погодьтеся, це звучить не так вражаюче, як 12 ГБ у Galaxy Note 10 Plus або OnePlus 8 Pro.

Чи це означає, що нас дурять? Зовсім ні. Справа в тому, що додатки на Android використовую Java і потребують додатковий об'єм ОЗП для процесу звільнення пам'яті після завершення програми. Ця штука називається garbage collection і працює вона доти, доки в системі залишається вільна пам'ять. Як тільки активних програм стає багато, починаються складнощі: ефективність garbage collection падає в рази, а на процес витрачається куди більше пам'яті, ніж насправді потрібно програмі. Часом у 4 – 8 разів більше! Саме тому смартфонам на Android потрібно значно більше пам'яті, ніж iPhone.

Що ця інформація дає нам?


Краще розуміння при виборі смартфона. Як ви вже зрозуміли, у Apple із цим немає проблем, тому можна купувати, що сподобалося і не переживати. Головне, не брати щось зовсім давнє, де не вистачатиме ні ОЗП, ні потужності процесора.

Якщо говорити про варіанти на базі ОС Android, то в бюджетному апараті можна не перейматися типом пам'яті, важливіше буде її кількість. До середини 2020 року нормою для недорогого апарату вважаються 3 – 4 ГБ. Два теж можна, проте відкриті додатки та вкладки браузера постійно перезавантажуватимуться через брак пам'яті. Та й через півроку-рік використання він працюватиме відчутно повільніше.

У потужних апаратах цілком вистачить LPDDR4 об'ємом 6 – 8 ГБ. Щоб і ігри запускати, і програми у треї не перезавантажувати, і зберігати загальну швидкість роботи системи.

У топових камерафонах, від яких буде потребуватися комплексна відеозйомка, найкраще дивитися варіанти LPDDR4x об'ємом 8 – 12 ГБ.

Смартфони з оперативною пам'яттю 8 ГБ і більше

Внутрішня пам'ять смартфона


Вбудована пам'ять – один із найважливіших параметрів будь-якого смартфона. Від її об'єму залежить, скільки ви зможете встановити додатків та ігор, скільки зняти фотографій та відео, і що після цього залишиться для зберігання музики, документів, електронних книг та іншого завантаженого контенту.

Пам'ять eMMC: старий друг краще за двох нових

Ще 3 – 4 роки тому виробники неохоче вказували тип пам'яті, що використовується. Просто тому, що для цього не було особливої потреби, тому що основним варіантом була звичайна eMMC пам'ять. Тобто фактично це була звичайна флешка, розпаяна на материнській платі смартфона. Наразі найактуальнішою версією eMMC є 5.1A, що вийшла у 2019 році. Її швидкість послідовного читання становить 400 МБ/с, майже на рівні стандартних SATA SSD накопичувачів.


А ось важливіший параметр випадкового запису та читання у eMMC набагато нижчий. У eMMC 5.1А специфікації не вказані, eMMC 5.1 IOPS читання всього 11 тисяч, IOPS запису 13 тисяч. Щоб спростити розуміння, швидкість послідовного запису важлива при зйомці фото і відео, а також при перегляді фільмів великого об'єму. Це як максимальна швидкість на спідометрі. Швидкість випадкового читання та запису говорить про те, наскільки спритним буде смартфон у повсякденному житті. Як швидко він зможе запускати ігри, перемикатися на інші додатки тощо.

UFS: новий стандарт від Samsung

Саме низький IOPS став вузьким місцем, тому у eMMC згодом з'явився молодий та зухвалий конкурент в особі пам'яті UFS. Створили її інженери компанії Samsung, яким не вистачало спритності звичайної eMMC. Особливість UFS полягає в розпаралелюванні процесів читання та запису, що дало змогу не тільки розширити пропускну здатність пам'яті, але й значно знизити споживання енергії.


Найостанніша версія UFS – це UFS 3.1, представлена в 2020 році. Вона створена спеціально для топових смартфонів, яким потрібна ще більша швидкість при більш щадному енергоспоживання. Основними нововведеннями UFS 3.1 став енергонезалежний кеш Write Booster, що дає змогу прискорити процес запису, новий режим енергозбереження DeepSleep та фіча Performance Throttling Notification для контролю температури.

Поки новий стандарт ще не влаштувався, у продажу зустрічається набагато більше смартфонів з попередніми версіями UFS: 3.0, 2.1 і 2.0.


Смартфони UFS 3.0

А що у Apple?


Apple у цьому плані можна сказати на крок попереду. Ще в шостій версії iPhone компанія перейшла на NVMe-накопичувачі, які для спрощення можна назвати SSD на стероїдах. Компанія з Купертіно використовує кастомні накопичувачі та шини PCI-E, при цьому не особливо охоче розкриваючи їх характеристики. Тому зрозуміти реальну крутість їх пам'яті можна лише в синтетичних тестах і потім порівняти зі швидкістю конкурентів на Android. Втім, у таких тестах не так щоб багато сенсу, адже операційні системи різні. У відкритому доступі ми знайшли лише тести тієї самої «шістки» порівняно з Android-флагманами того часу, які зараз не дуже актуальні. Згідно з свіжішими вимірами Techspot швидкість послідовного читання iPhone X досягає 1250 МБ/с, тоді як запис упирається в стелю 350 МБ/с.


Що дає нам ця інформація?

Все це приводить нас до висновку, що швидкість внутрішньої пам'яті — далеко не найважливіший параметр при виборі. Особливо, якщо мова про звичайні апарати, а не смартфони за тисячу доларів. Справа в тому, що гранична швидкість запису зараз значно вища, ніж потрібно. Навіть для таких складних процесів, як запис відео в 4K. Тому якщо ви не плануєте часто перекидати файли зі смартфона на комп'ютер і назад, параметром швидкості можна знехтувати.

Набагато важливіше буде визначитися з об'ємом пам'яті. Адже купуючи новий смартфон багатьом властиво переоцінювати наявні об'єми і через якийсь часом зіткнуться із повідомленням «Внутрішня пам'ять заповнена». Найчастіше серйозний шматок пирога з'їдають встановлені додатки та ігри. Другим пунктом є аудіо та відеоконтент – завантажені з YouTube ролики, залиті в пам'ять альбоми улюбленого виконавця, забуті в кеші подкасти і все в такому дусі. Також не забуваємо, що на внутрішню пам'ять встановлено операційну систему, яка займає свої 5 – 7 ГБ. Тому 32 ГБ потихеньку стали нормою навіть для недорогих смартфонів, а для флагманів може бути недостатньо і 128 ГБ. Зняті на камеру фотографії та ролики у високій роздільній здатності швидко заповнюють пам'ять. Якщо міркувати про смартфони на базі Android, то в подібних випадках на допомогу прийде картка пам'яті, про яку ми поговоримо в наступному пункті.

Смартфони з 256 ГБ пам'яті

Карти пам'яті


З картами пам'яті все простіше, і складніше. Простіше в тому плані, що на ринку смартфонів давно закріпився формат microSD, тому питання при виборі упирається лише у швидкість картки та її клас. А ось із класами починаються складнощі. Першопочатково класи позначалися літерою «С» (наприклад, Class 6, Class 10) і говорили нам про максимальну швидкість послідовного запису. Потім з'явилося розділення за UHS ( U1, U3 і UHS-II U3), яке говорить про швидкість обміну даними між самою картою та іншим накопичувачем, тобто жорстким диском комп'ютера або внутрішньою пам'яттю смартфона). Ще існує поділ за літерою «V», який важливий для відеозйомки.

У випадку зі смартфонами краще орієнтуватися на четвертий варіант ― клас «А», який позначає кількість операцій введення/виведення (IOPS), що обробляються карткою пам'яті. Як ми вже говорили, для повсякденної роботи смартфона цей показник важливіший за звичайну лінійну швидкість, оскільки дані додатків, ігри та системи копіюються не суцільним потоком, а окремими фрагментами, які карта «хапає» у випадковому порядку.

Карти пам'яті класу A1

Зараз Huawei просуває свій власний формат флеш-пам'яті nano memory, який поки що залишає неоднозначне враження. В реальності швидкість її роботи нічим не краща за швидкі microSD, зате коштує дорожче і взагалі, піди її знайди. Та й смартфонів з її підтримкою поки що мало навіть у самої Huawei. Втім, у неї великий потенціал для зростання, тому питання в тому, чи захочуть Samsung, Xiaomi, OPPO та інші конкуренти на ринку смартфонів просувати в маси «ворожий» стандарт.

Що дає нам ця інформація?

Навіть якщо від смартфона потрібен запис відео в ультра-високій роздільній здатності, нам вистачить стандартної карти класу U1. А ось старі карти з позначеннями типу Class 6, Class 8 краще оминати. Для ігрових смартфонів краще дивитися у бік microSD класу А1 та А2.