Якщо ви шукаєте мультитул, то для самостійного вибору підходящої моделі можете скористатися нашим відповідним розділом. Аналогічно з підбором «швейцарця» має допомогти каталог зі зручним фільтром.

Історичний екскурс

І у «швейцарця», і у мультитула досить цікава історія. Передумови створення цих інструментів серйозно відрізнялися, тому концептуально це досить різні приналежності (аксесуари) і цей аспект також краще враховувати при виборі.

Армійський помічник

Історично першими з'явилися швейцарські ножі. Їх створення пов'язують з ім'ям Карла Ельзнера. Насправді прообрази цього виробу існували навіть у Стародавньому Римі. А за 40 років до формального випуску першого «швейцарця» складаний ніж із додатковим приладдям, на зразок викрутки та шила, згадувався навіть у романі «Мобі Дік» Германа Мелвілла, а він був виданий у 1851 році. Але і в Римі, і для китобоїв багатофункціональний інструмент створювали лише в індивідуальному порядку на замовлення.

Саме швейцарець Карл Ельзнер налагодив серійне виробництво таких ножів у 90-х роках 19 століття, а також запатентував свій винахід. Перші швейцарські ножі називалися армійськими чи солдатськими. Їх у Карла Ельзнера замовила місцева армія, а все тому, що її солдатам для розбирання гвинтівки Schmidt-Rubin M1889 була потрібна викрутка. Окремий інструмент військові часто губили. Складаний кишеньковий ніж із додатковими пристосуваннями виглядав чудовим вирішенням проблеми.

Надалі винахідник продовжив удосконалювати свій виріб, тому незабаром додаткові інструменти з'явилися по обидва боки рукоятки. Функціональність зросла, але разом з тим застосування всього двох пружин зробило аксесуар легшим і компактнішим за дебютні зразки. Крім того, обов'язковим атрибутом «швейцарця» став штопор. Моделі із цим інструментом отримали назву «офіцерський ніж», адже відкорковування пляшок вина — це прерогатива не простих солдатів, а армійських командирів.

До 125-ї річниці з дати випуску першого «швейцарця» Victorinox презентувала модифікацію пращура.

Ще до початку 20 століття Ельзнер патентує свій винахід, а пізніше починає випускати багатофункціональні моделі для яхтсменів, фермерів, студентів тощо. У 1905 році на честь своєї матері Карл створює компанію Victoria, а пізніше до її назви додається скорочення inox, що означає нержавіючу сталь. Виробник Victorinox існує і сьогодні, утримуючи статус лідера ринку швейцарських ножів. А ті, зі свого боку, стали загальним ім'ям для багатофункціональних складаних пристроїв.

Від інструменту в бардачок авто до «знаряддя виживання»

Мультитули у звичному сьогодні уявленні (на базі пасатижів) з'явилися приблизно на 80 років пізніше за швейцарські ножі. Їхнім винахідником вважається американський інженер Тім Лезерман. У нього був старенький автомобіль Fiat 600D, яким він вирушив подорожувати Італією. Машину потрібно було часто обслуговувати, але гарного набору інструментів у Тіма не було, адже коштував він як половина цього «Фіату». Також Лезерману доводилося ночувати у недорогих мотелях, де іноді виникали різні побутові негаразди, то розетка іскрила, то меблі чи сантехніка давали збої у роботі.

В результаті італійських подорожей у інженера з'явилася ідея створити універсальний інструмент, який впорається з різними задачами, у тому числі досить непростими, що не піддаються звичайним складаним ножам. Оскільки у «швейцарців», що вже існували тоді, практично неможливо додати дійсно потужні, великі (і ефективні) плоскогубці, Лезерман вирішив взяти за основу свого інструменту саме їх, а в рукоятки додав інше приладдя, в тому числі клинок і кліщі. У 1980 році виходить у продаж перший мультитул Mr. Crunch. Про винахід пише газета The New York Times, але великим попитом новинка не користується.

Перший успішний мультитул Leatherman навіть сьогодні не виглядає пережитком минулого.

Лезерман продовжує вдосконалювати виріб, робить губки пасатижей складаними, в цілому інструмент стає трохи менш громіздким і лаконічнішим за дизайном. Дещо змінюється і концепція мультитула, адже друга модель називається Leatherman PST, тобто pocket survival tool — кишеньковий інструмент для виживання. На тлі нафтової кризи та популярності ідей кінця світу в американській культурі 80-х, таке позиціонування виявляється вдалим. Цей мультитул починають виробляти серійно, згодом у Тіма з'являється свій завод, а бренд Leatherman і зараз утримує статус законодавця мод у сфері мультифункціонального інструменту.

Багато функцій та ставка на універсальне застосування

Сьогодні концептуальні задуми винахідників швейцарського ножа та мультитула вже не такі актуальні. Наприклад, гвинтівки Schmidt-Rubin M1889 просто не використовуються, а сучасні авто все частіше потребують вузькоспеціалізованого інструменту для обслуговування. Щоправда, викрутка, яка завжди під рукою, може стати в нагоді в різних життєвих ситуаціях, що вже говорити про відкорковування пляшки вина.

Загалом у мультитула та «швейцарця» сьогодні чимало спільного. Це багатофункціональні вироби, які так чи інакше охоплюють широку сферу застосування, включаючи:

  • короткі вилазки на природу;
  • риболовлю чи полювання;
  • повноцінні походи;
  • дрібний ремонт;
  • базове обслуговування велосипеда чи мотоцикла;
  • вирішення тактичних задач тощо.

Наприклад, як подарунок цікаво і гідно виглядає кожен із цих виробів, особливо якщо розглядати продукцію авторитетних марок. Щоправда, не виключено, що в результаті як мультитул, так і «швейцарця» може чекати схожа доля — він буде припадати пилом без необхідності десь на полиці. Щоб краще розуміти, який інструмент справді виявиться корисним і затребуваним, потрібно відштовхуватися не від універсальності та великої кількості функцій, а від того, що насправді потрібно конкретному користувачеві. Плюс важливо визначитися з нюансами, які все ж таки відрізняють мультитул від швейцарського ножа.

Ключові відмінності «швейцарця» та мультитула

Головна різниця, звичайно ж, у конструктивних особливостях даних інструментів. «Швейцарець» — це насамперед складаний ніж, тобто тут обов'язково є клинок, що є основною функцією (приналежністю), а решта інструментів — доповнення до нього. Мультитул у переважній більшості випадків будується навколо плоскогубців. Як правило, це досить великий, потужний силовий інструмент, який крім плоских губок для утримання та затиску має виїмки для захвату круглих деталей, кусачки для перекушування дроту тощо.

При цьому деякі «швейцарці» теж мають плоскогубці, наприклад, модель Victorinox Handyman, але в якості складаного інструмента. У багатьох мультитулів є клинок або навіть кілька (припустимо, з гладкою та серейторною ріжучою кромкою). Думка, що в останніх ножі обмежені у функціональності через маленькі габарити, помилкова. Класичний «швейцарець» найчастіше має лезо довжиною 63 або 70 мм, у середньорозмірних мультитулів він не менше, а у великих – навіть більше. Плюс на практиці з різанням, струганням та іншими задачами вони справляються приблизно однаково.

Плоскогубці бувають і у швейцарських ножів, але ефективність їх на практиці буде різною.

Інші відмінності, які також відіграють роль:

  • розміри. Швейцарські ножі в більшості випадків компактніші і підходять для кишенькового носіння. Середньорозмірний мультитул більший, його зручніше переносити в чохлі – комплектному або додатково купленому, у тому числі такому, що фіксується на ремені. Але є й винятки з правил – так звані багатофункціональні брелоки: вони не громіздкі і майже не відчутні на зв'язці ключів;
  • особливості рукоятки. У класичного «швейцарця» Victorinox майже завжди є пластикові накладки (винятком є серія Alox з алюмінієм). Вони комфортніші при експлуатації в холодну погоду. У мультитулів найчастіше на ручках голий метал, який «холодить» руку. Разом з тим тут здвоєна, товстіша ручка, яка на практиці трохи краще підходить для силових робіт (правда, це все дуже індивідуально і залежить від розміру долоні користувача);
  • вид замку. Традиційний армійський ніж та його компактні сучасні «швейцарські» версії оснащені механізмом slip-joint. Тут практично немає жорсткого блокування леза у відкритому вигляді, тому при силових роботах можливе довільне закривання та травми пальців, кистей рук. У мультитулів часто застосовується простий, але надійний замок liner lock, що забезпечує ефективний захист від випадкового складання;
  • набір ексклюзивних функцій. Тут також є типові відмінності, про які ми розповімо нижче. До речі, коли користувачеві справді потрібна певна унікальна приналежність, то й дилема «мультитул або швейцарський ніж» вирішується практично сама собою.
Класичний швейцарець компактніший за класичний мультитул.

Ексклюзивні функції «швейцарця» та multitool

Які приналежності є тільки «на борту» швейцарського ножа або вкрай рідко фігурують в мультитулах:

  • лупа – збільшувальне скло (зазвичай пластикове), яке може стати в нагоді як для добування вогню на природі в сонячну погоду, так і для детального розгляду дрібних предметів;
  • штопор, що колись став відмінною особливістю офіцерських моделей;
  • пінцет – затребуваний інструмент для робіт із дрібними деталями. Як правило, робиться знімним, а не розкладним;
  • зубочистка. Приналежність для гігієни ротової порожнини. Зручна в походах, теж зазвичай є знімною та зроблена з пластику;
  • голка або шпилька. Цей аксесуар може використовуватися для різних цілей, включаючи прочищення форсунок, нанесення міток (подряпин) на різних поверхнях або навіть боротьбу з судомами;
  • пилка для нігтів – манікюрний пристрій для підрівнювання нігтьових пластин;
  • ліхтарик – джерело світла, як правило, з LED-елементами та батарейкою для живлення.

Ще «швейцарці» зрідка комплектуються кульковими ручками, фармацевтичними шпателями або навіть цифровими годинниками з альтиметром, як у моделі Victorinox SwissChamp XAVT.

Сучасні швейцарські ножі доповнюють дисплеями з годинниками, будильниками та іншими функціями.

До ексклюзивних фішок мультитулів та функцій, які відсутні або рідко зустрічаються у швейцарських ножах, належать не тільки плоскогубці, а й такі елементи:

  • гострогубці – це пристосування для утримання дрібних предметів. Зазвичай, це не окремий інструмент, а пасатижі з тонкими, подовженими губками для захвату;
  • кусачки. Найчастіше є складовою плоскогубців;
  • перехідник під біту. Це викрутка зі змінними насадками, які зазвичай також входять до комплекту та підвищують універсальність застосування. Класичні «швейцарці» бітотримачами не оснащуються, але в сучасних моделях їх зрідка можна зустріти.
З набором біт мультитул замінить майже будь-яку викрутку.

Оптимальні сфери застосування

Загалом мультитул і швейцарський ніж можна застосовувати в міському середовищі та на природі, на відпочинку та під час роботи, для догляду за собою або вирішення найрізноманітніших задач по господарству. Але, як кажуть, нюанси багато що вирішують.

З урахуванням швейцарського родоводу складаний ніж має щось статусне і навіть аристократичне.

Вважається, що компактність і менша вага «швейцарця» трохи краще підходять для похідних умов, особливо для тих туристів, хто враховує кожен грам та кубічний сантиметр простору в рюкзаку. Непогану готовність до outdoor-застосування підкреслюють і ексклюзивні функції, починаючи зі штопора і закінчуючи зубочисткою, голкою або ліхтариком. Існує думка, що клинки та пилка швейцарського ножа зазвичай «заточені» на роботу з деревиною, а у мультитулів – на пластик, різні будматеріали. Насправді вони приблизно однаково проявляють себе з різними матеріалами.

Традиційна функціональність мультитулів включає плоскогубці, кусачки та викрутки, а якщо додати сюди бітотримачі, гайковий ключ, стрипер і напилок, то вийде набір швидше не для «виживання» в складних умовах, а для дрібного ремонту, вирішення повсякденних побутових задач, будь то підтяжка петель меблі або обслуговування велосипеда.

Загалом швейцарський ніж добре справляється з різношерстими, але не дуже складними задачами, а мультитул — з більш силовими, ремонтно-господарськими. Перший зазвичай зручно носити в кишені одягу, а другий краще помістити в рюкзак або підсумок, зберігати в бардачку автомобіля, під сидінням мотоцикла. Умовно кажучи, якщо планується відповідальний велопохід, вилазки з технічно складними пристроями — від спінінга до байдарок чи катера, то краще мати під рукою мультитул, а ось просто для відпочинку на природі чи пішого походу без екстриму згодиться і якісний швейцарський ніж.

З мультитулом можна сміливо вирушати у будь-яку пригоду.

В якості висновків

Отже, якщо вам необхідний ніж і додаткові приналежності, в пріоритеті компактність, комфорт при типових нескладних повсякденних задачах, краще вибирати «швейцарця». Якщо часто користуватиметеся плоскогубцями, періодично потрібно виконувати силову роботу, то можна рекомендувати мультитул.

Під конкретні потреби можна виділити необхідні функції (інструменти) у нашому доборі за параметрами. А із запропонованого асортименту вибирати відповідну модель або швейцарського ножа, або мультитула.

Не знаєте, що вибрати – спочатку вкажіть необхідні вам функції (інструменти).

Також варто враховувати, що обидва інструменти можуть успішно доповнювати один одного на практиці. Надійність та довговічність насамперед залежить від виробника. Якщо розглядати продукцію «піонерів» Victorinox і Leatherman, то тут якість приблизно на однаковому рівні і нарікань вона точно не викличе.

Ще зазначимо, що в гаражі або для серйозного домашнього ремонту потрібен повноцінний набір інструментів зі справжніми пасатижами та викрутками. Аналогічно і для життя за містом або на дачі не обійтися без нормальної ножівки та/або сокири-колуна. Тобто швейцарський ніж і мультитул — це доповнення до серйозних інструментів, яке, на відміну від останніх, завжди під рукою.